Публікації
16:34
9 Грудня
377

«Насильство любить замовчування»: чому не треба терпіти, коли вас кривдять

Публікації

Тема насильства та домагань завжди була табуйованою в нашому суспільстві. Ми часто замовчуємо випадки домагань, бо така поведінка бере початок ще з дитинства, тому й не вбачаємо у своїх діях нічого дивного. Попри те, що в медіа почали частіше обговорювати ці проблеми, та й самі жінки вже набагато сміливіше говорять про такий досвід навіть публічно, проблема досі залишається болючою та гострою, бо постраждалі не отримують необхідної підтримки від суспільства, а кривдники – засудження своїх вчинків.

«Та немає в цьому нічого такого»

«Існує велика проблема зі сприйняттям насильства та домагань і розумінням, коли перейдена межа дозволеного, – розповідає експертка з протидії домашньому насильству Дарія Пильо. – Як тільки дії інших людей спричиняють вам дискомфорт – на це вже варто звернути увагу».

Будь-яке лікування починається з усвідомлення проблеми та постановки діагнозу. Проте навіть якщо ми відмовляємося від лікування через переконання у власному здоров’ї, хвороба продовжує з’їдати організм, аж поки ми вже просто не матимемо сил удавати, наче нічого не відбувається, пояснює експертка. Так і у випадку з насильством та домаганнями. Ми можемо скільки завгодно робити вигляд, що все добре й нас це не тривожить, але ситуація від цього тільки погіршуватиметься.

За словами Дарії Пильо, часто все починається ще зі школи, коли дівчатам навіюють, начебто хлопчики, тягаючи їх за косички, насправді показує свою закоханість. Тому вже за кілька років домагання та неприйнятна поведінка чоловіків багатьма сприймається як знак уваги та привід для гордості. Мовляв, «Що тобі не подобається? Він же звернув увагу саме на тебе!».

«Але ні! Як тільки такі залицяння перетинають твої особисті кордони — це стає проблемою, що вимагає чітких дій», – наголошує експертка.

Мовчать, бо бояться

«Жінки, котрі потерпають від насильства та домагань, часто бояться розголосу. Але насправді подолання страху є великим кроком вперед до змін», – зазначає експертка.

Дарія Пильо пояснює: жінки часто переконані, що кривдник може завдати їм більше шкоди, якщо вони комусь розкажуть. Проте все з точністю до навпаки.

«Чим більше ми замовчуємо домагання та насильство, тим більш нахабним воно стає. Надаючи проблемі розголосу, ви даєте можливість іншим людям захистити вас та показуєте кривднику, що у його дій є наслідки», – наголошує фахівчиня.

«Сама винна»

Віктимблеймінг або звинувачення жертви – це дуже розповсюджена проблема, коли відповідальність повністю або частково перекладають на постраждалу сторону, мовляв, саме її дії призвели до таких наслідків. Наше суспільство так часто звинувачувало жінок у тому, що начебто це саме вони спровокували домагання, що жінки й самі перейняли таку стратегію. І в цьому немає нічого дивного.

«Постраждалі намагаються знайти причину, якої насправді часто навіть не існує, – розповідає Дарія Пильо. – Коли наш мозок потрапляє в таку ситуацію, то відразу починає аналізувати причини, аби більше ніколи не опинитися в подібних умовах. Тому перші наші думки – це спроби зрозуміти, що ми зробили не так. Звабливий одяг, надто впевнена постава та рухи, та й взагалі «нічого так пізно гуляти».

Такі думки і є головним ворогом психологічного та емоційного здоров’я жінки, а відповідно – і встановлення справедливості, наголошує експертка.

«Варто пам’ятати, що основною причиною насильства проти жінки є те, що вона жінка», – зазначає спеціалістка з гендерного мейнстриму ООН «Жінки в Україні» Ірина Павлишин. – А за насильство та домагання завжди відповідальний кривдник».

Переймаються через репутацію та кар’єру

Цей пункт умовно можна розділити на дві проблеми. Деякі жінки переконані, що розголос подібних ситуацій змінить ставлення суспільства до них. Дехто має побоювання за свою кар’єру. Особливо, якщо кривдник це не просто незнайома людина, а наш начальник чи колега. Проте у цій ситуації правило «мовчання → безкарність → більше насильства» працює ще ефективніше.

«Тут важливо правильно поставити пріоритети, а саме на перше місце винести власне життя, щастя та здоров’я. Якщо насильство відбувається в сім’ї, це точно заважатиме вам будувати кар’єру, і от якраз це рано чи пізно зруйнує імідж», – переконує експертка Дарія Пильо.

Якщо вам здається, що ви готові терпіти ті невеликі домагання, що є зараз, будьте впевнені, на цьому все не закінчиться, наголошує експертка. Однак у вас є реальний шанс зупинити все на ранньому етапі, зберегти свою кар’єру й ділову репутацію.

Надаючи проблемі розголосу, ви даєте можливість іншим людям захистити вас та показуєте кривднику, що у його дій є наслідки

Домашнє насильство

«Релігія засуджує насильство»

Жінок, які керуються патріархальними цінностями й релігійними переконаннями, мабуть, найскладніше схилити до розголосу. Проте пам’ятайте: якого віросповідання ви б не були, найбільшою цінністю залишається людина, її свобода та особисті кордони. Тому ніхто і ні за яких обставин не може за нас вирішувати, як нам розпоряджатись власним тілом. На цьому наголошували і представники трьох найпоширеніших релігій України: юдаїзму, христиняства та ісламу під час дискусії «Релігія та права людини»:

«Ми проти насильства, в тому числі і домашнього насильства. Ми виступаємо за права жінок», – наголошує Головний Муфтій України Шейх Саїд Ісмагілов.

Його думку пітримує і представник християнства.

«Під прапором релігії відбувається приниження чи домінування однієї частини суспільства над іншою. Але по факту релігія засуджує насильство, адже заповідь «не вбий» – це не лише про вбивство, але й про будь-яке насильство», – пояснює ректор Відкритого православного університету Георгій Коваленко.

Головний рабин України та Києва громад прогресивного Юдаїзму Олександр Духовний також нагадав про основну заповідь «Люби ближнього свого, як самого себе», що також заперечує будь-яку форму насильства щодо інших.

Як це змінити

Важливо розуміти, що принижують жінку не так самі домагання, як відчуття, наче «так і повинно бути», пояснюють гендерні експертки.

«Коли ми надаємо проблемі розголосу, нам стає морально та психологічно простіше, а відчуття приниження переходить від постраждалої сторони до того, хто повинен так себе почувати, – кривдника», – розповідає проєктна менеджерка Громадської організації «Українська фундація громадського здоров’я» на вебінарі з протидії насильству Юлія Боса.

І навіть якщо зараз вам здається, що ситуація ніяким чином не вплинула на ваше психологічне здоров’я, все може з часом змінитися. Розказавши про ситуацію, ми раз і назавжди позбуваємося тягаря, що може дати про себе знати в найбільш недоречний момент.

Замовчуючи такі ситуації, ми даємо кривдникам відчути безкарність та ще більше легітимізуємо їх дії. Відтак розголос дає можливість уникнути повторення ситуації.

«Важливо, аби постраждала сторона зверталася по допомогу та не позбавляла себе можливості притягнути кривдника до відповідальності», – наголошує експертка.

Саме сміливі жінки створюють прецедент й заохочують інших жінок та дівчат розповідати про проблему.

«Адже якщо ваша донька потрапить у таку ситуацію, ви б хотіли, аби вона вам розповіла, чи не так? У такому випадку показати приклад є нашим громадянським обов’язком», – наполягає Дар’я Пильо.

Надаючи розголосу кожному такому випадку, ми даємо поштовхи до змін не лише на рівні менталітету, а й на рівні законодавства. Невдоволення в суспільстві стимулює законотворців розробляти ініціативи та приймати рішення.

Зокрема це стосується ратифікації Стамбульської конвенції – документа про попередження та протидію насильству. Саме розголос може допомогти в її ратифікації та змінах, що прийдуть разом з нею.

Принижують жінку не так самі домагання, як відчуття, наче «так і повинно бути».

Домашнє насильство

Куди звертатись

Якою б не була причина замовчування домагань та насильства, ми повинні пам’ятати, що саме розголос є нашою єдиною дієвою стратегією. Якщо ви чи ваші рідні постраждали від домагань або насильства, вам завжди є куди звернутись. Як мінімум,у поліцію.

Крім того існує безліч центрів підтримки та протидії подібним ситуаціям.

«Важливо не лише розповісти про свою проблему рідним, але й звернутись за допомогою. Пам’ятайте: насильство любить тишу, замовчування та віктимізацію і не любить сміливих та готових говорити», – наголошують експертки Юлія Боса та Ірина Павлик на вебінарі Hack for Locals 3.0, присвяченому протидії домаганням та безпеці в суспільстві.

Можна звернутися:

– на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства та гендерної дискримінації, що працює цілодобово за безкоштовним номером 0 800 500 335 або 116-123,

– на урядову гарячу лінію протидії домашньому насильству та гендерно зумовленому насильству за безкоштовним, цілодобово доступним номером 15-47.

Якщо раптом у вас немає можливості зателефонувати, ви можете скористатись Telegram-ботом «Дій проти насильства», що запустили в МВС.

Авторка: Анастасія Тарнавська