Піти чи не піти… Чому жінки та чоловіки терплять насилля?

За оцінками фахівців, щорічно від насилля в родинах страждають близько чотирьох мільйонів українських жінок, а приблизно 600 жінок гине вір рук домашніх кривдників.

Як свідчать статистичні дані, за допомогою звертаються лише 10-15% постраждалих від насильства. Виникає запитання: а решта?  А решта так і живуть, сприймаючи як норму вираз «б’є – значить любить». Або ж мають інші причини на це. Які саме, «ТМЦ. ІНФО» розповідає професорка кафедри психології ТНПУ ім. В. Гнатюка Марина Орап.

Тиснуть стереотипи

Найчастіше жертви домашнього насильства — це жінки. Чоловіки також потерпають від нього, але мають більше можливостей вийти з ситуації насильства. Перешкодами для постраждалої піти від кривдника можуть бути як соціально-еконмічні, так психологічні причини.

Якщо говорити про перші, то тут маються на увазі фінансові проблеми: відсутність альтернативного місця проживання, роботи та коштів, щоб утримувати себе (або власних дітей). Причиною можуть бути також релігійні міркування, адже у християнстві не вітають розірвання шлюбу.

Марина Орап

Щодо психологічних чинників, то їх може бути декілька. Перш за все, жертва насилля може не розуміти, що стосовно неї чинять насильницькі дії.

«Часто постраждала жінка може не усвідомлювати, що є жертвою домашнього насильства. Маємо розуміти, що насилля – це не тільки стусани. Зараз у суспільстві активно говорять про психологічне насилля, від якого, до речі, страждають більше навіть, ніж від фізичного. Адже люди терплять  роками постійні насмішки, неповагу, приниження гідності та знецінення. Ця проблема зараз дуже актуальна. Відзначу, що до психологічного насилля часто, особливо в наших реаліях, долучається ще й економічне. «Я тобі не дам грошей», «ти не підеш на роботу», «ти від мене повністю залежна» – якщо людина регулярно стикається із таким ставленням, то вона є жертвою насилля», – розповідає Марина Орап.

Зазвичай, домашнє насильство починається саме з психологічних форм: звинувачення, скандали, маніпуляції. Воно циклічно зростає і все більше шкодить жертві.  Внаслідок цього вона зазнає внутрішніх змін, які часто не дають змоги побачити, що насправді відбувається. Постраждала від насильства особа стає невпевненою у собі, покірною, нездатною постояти за себе та дітей, зляканою. Також вона може відчувати сором і приниження через довгі роки насильства.

На жертву насилля також можуть впливати усталені в суспільстві стереотипи, наприклад, щодо того, що не можна руйнувати сім’ю.

«Нерідко жертва виправдовує насильство потребою зберегти родину. Але, даруйте, про яку сім’ю можна говорити, якщо чоловік б’є дружину на очах в дитини? Який приклад ми показуємо дочці чи сину, який стереотип сім’ї формується у цієї дитини, – констатує Марина Орап. – Звісно, стереотипи дуже вливають. Один із них, що розлучена жінка – це «дуже погано», адже вона забирає дітей від батька. Але все це лише стереотипи».

Б’є – не значить любить

Після першого вияву насильства у жертви є два сценарії – піти або ж пробачити. Часто вона не розуміє причини зміни поведінки і за інерцією вірить у те, що її партнер насправді хороший, а то був просто «невдалий день».

До того ж, аб’юзер (кривдник) переконує жертву, що винна вона – не так подивилася або не те сказала. Вона вибачає перший раз – і після цього кривдник уже не повинен бути ідеальним. На цьому етапі жертва сама собі вигадує логічне пояснення і справді вважає, що «заслужила». Але вона впевнена, що партнер буде «поводитися добре» й вони заживуть, як у казці. Кожен подібний випадок змінює рамки норми для жертви – вона вибачає те, що раніше вважала б неприпустимим. Те, що мало трапитися «тільки один раз», повторюється.

Читайте також: Чому жертви насильства не йдуть від кривдників? (інфографіка)

«Я  знаю з досвіду багато жінок, які терплять насилля, бо вважають себе недостатньо гідними для кращого життя. Також вони сподіваються, що коли стануть кращими і ще більше будуть любити чоловіка, то насильник виправиться. Але якщо ми говоримо про регулярне насилля, то дуже важливо розуміти: якщо чоловік б’є вас три роки, то він вже не виправиться. Друге, що треба зрозуміти: ви його не зміните. І відповідно третє – потрібно змінювати себе і цінувати власну гідність, – каже Марина Орап. – Тому психологи радять так: якщо фізичне насилля було один раз, ви можете дати один шанс виправитися, також ви можете дати другий шанс, але вже не третій. Бо якщо насилля відбувається втретє, вчетверте і так далі – то це вже тенденція. Відповідно вам треба приймати рішення: якщо ви далі терпите, то таким чином пасивно, але дозволяєте так з собою поводитися, а тим більше якщо ви його виправдовуєте».

Психологиня також зауважує: якщо людина тривалий період часу терпить побої або психологічне насилля і не йде від свого кривдника, то мова вже йде про співзалежність.

«Людина має внутрішній комплекс жертви. Їй треба страждати, бо вона в цьому стражданні вбачає сенс свого життя і по-іншому жити не може. Якщо ще глибше подивитися, то це люди, які не хочуть брати відповідальність за своє життя і приймати власні рішення», – каже Марина Орап.

Жертвою може стати кожен

Жертвою насилля – сексуального, фізичного, економічного чи психологічного, каже психологиня,  може стати будь-яка людина.

«Ми від цього не застраховані і на це не впливаємо. Інша справа, якщо мова йде про тих людей, які регулярно терплять насилля і живуть з ним. Немає ніякого виправдання, якщо чоловік б’є жінку чи жінка чоловіка. Якщо щось не подобається, треба про це сказати. Якщо знову все повторилося, можна піти. У кожного є вибір. Але бити – це взагалі не вихід», – переконана Марина Орап.

Вона також наголошує, що суспільство зараз має звернути увагу на проблему психологічного насилля, яке актуальне як серед жіночого, так і чоловічого середовища.

 «Якщо у випадку з фізичним насиллям агресорами переважно є чоловіки, то коли йдеться про психологічне, ця відповідальність ділиться майже порівну. Не тільки чоловіки, а й жінки дуже часто є агресорами. Вони принижують чоловіків, виявляють неповагу, знецінюють їх. Бо в суспільству чомусь є уявлення, що тільки жінки «бідні жертви». Ні, чоловіки теж дуже потерпають. Просто, якщо жінка може про це висловитися, то чоловікам ніби і соромно, їм начебто і не можна пожалітися, нарікати. Вони це все в собі переживають і доживають до інфарктів», – констатує Марина Орап.

***

Звісно, усі хочуть жити в щасливому шлюбі, де панують любов, повага і взаєморозуміння. Але якщо це не так, то вибір завжди за вами. Пам’ятайте, що домашнє насильство – це злочин, а не прояв любові. Любов виражають по-іншому.

Авторка: Світлана Величко

Проект здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США

Автор статті: Svitlana
Теги: