Перезавантаження системи: про спроби втілити політику гендерної рівності у навчальних закладах

Школа, університет або інший заклад формальної освіти це не лише місця, де можна отримати знання. Це середовище соціалізації, де створюються й поширюються суспільні цінності та норми і відбувається становлення особистості. Починаючи з дитячого садка, освіта задає розуміння того, що означає бути дівчинкою і хлопчиком. Зокрема, які риси характеру, манери поведінки та вподобання діти повинні мати залежно від своєї статі. Подальший процес становлення вже жінок і чоловіків продовжується у школах і вищих навчальних закладах. Тож без перебільшення освіта відіграє одну з ключових ролей у забезпеченні гендерної рівності в суспільстві.

Сьогодні в освітній процес активно впроваджують гендерний підхід, який спрямований на реалізацію принципу рівних прав і свобод та створення однакових можливостей для самореалізації кожної особистості. Такий підхід вільний від гендерних стереотипів та дискримінації. Інтегрування гендерного підходу в українській освітній простір закріплюється великою законодавчою базою.

Однак, назвати сьогодні освіту гендерно нейтральною важко. Серед актуальних проблем – гендерна сегрегація вчительських (викладацьких) професій, розділене за статтю навчання з певних предметів, програми й підручники, які відтворюють застарілі гендерні стереотипи про ролі жінок і чоловіків у суспільстві. Це ж можна спостерігати й у стилі викладання педагогів, комунікації з дошкільнятами, учнями чи студентами. Такий підхід в освіті є статево-рольовим, коли за традиційною системою поглядів кожній статі відповідає своя роль, яку повинні виконувати жінка і чоловік. Наприклад, відповідно до статево-рольового підходу дівчаток навчають бути вправними господинями і люблячими матусями, а хлопчиків – захисниками країни і «годувальниками» родини.

Насправді вже змалку діти мають розуміти, що дівчатка та хлопчики мають рівні права, що можуть займатися саме тими предметами, до яких мають більшу схильність, обирати професії за власним бажанням і будувати кар’єру. Тож дуже важливо, щоб на всіх освітніх ланках педагоги надавали дошкільням, учням і студентам такі зразки мислення та поведінки, які б ґрунтувалися на засадах рівності, були вільні від гендерних стереотипів та дискримінації за ознакою статі. Для цього у педагогіці з’явився окремий напрям – гендерна педагогіка. Ця нова освітня технологія забезпечує методологічні та методичне підґрунтя для реалізації гендерного підходу в освіті та вихованні, у тому числі через професійну підготовку педагогів до реалізації цього підходу.

Дошкільна освіта

Незважаючи на законодавчу базу з питань гендерної рівності, численні напрацювання у цій сфері, розвиток гендерного підходу у дитсадках є неоднозначним. Гендерне виховання дітей дошкільного віку на порталі освітян України трактують, підмінюючи статево-рольовим: «Здебільшого гендерне виховання визначають як вплив на психічний і фізичний розвиток хлопчика і дівчинки з метою оптимізації їхньої діяльності, пов’язаної зі стосунками представників різної статі, із формуванням статево-рольової позиції. Під впливом дорослих – педагогів і батьків – дошкільник має засвоїти статеву роль або модель поведінки, якої дотримується індивід, щоб його визначали як жінку або чоловіка».

Освітяни вважають, що у вихованні слід відходити від гендерних стереотипів і забезпечувати рівноправність. Однак виховувати дітей все одно потрібно по-різному, з огляду на статеві особливості розвитку їхньої психіки, майбутню роль у сім’ї тощо. Змістом такого виховання у їхньому розумінні є, зокрема, формування певної моделі поведінки, усвідомлення ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві та сімейних стосунках.

Середня освіта

Якщо говорити про розвиток гендерного підходу в середній освіті, то засадничим поняттям у цьому контексті є «прихований навчальний план». Це певний світогляд через систему неписаних, неофіційних правил і цінностей, які транслюються в навчальному просторі й освітньому процесі. Іншими словами, наче «тіньовий бік освіти», який реалізується у трьох вимірах: особливостях організації самої освітньої установи, у змісті освіти, у стилі викладання. Через ці освітні інструменти дівчата та хлопці «отримують» свій набір можливих гендерних ролей, прийнятних особистісних рис й шаблонів поведінки.

Те, що «прихований навчальний план» справді існує і має значний вплив на учнів підтверджує директор школи-ліцею № 6 ім. Назарія Яремчука Олександр Остапчук.

«Діти навчаються у школі 10-11 років, це значний відрізок їхнього життя. У їхній свідомості відкладається те, як поводять себе вчителі, як живе школа загалом, які цінності та норми сповідує. Тож без перебільшення, філософія розвитку дівчат і хлопців на основі того, що вони бачать у школі має велике значення», − зазначає директор.

Не надуманою у межах «прихованого навчального плану» є й ґендерна стратифікація учительської професії. Співвідношення вчительок та вчителів у більшості шкіл – приблизно 90% проти 10%.

«У нашій школі є 90 педагогічних працівників, з них лише 10 чоловіки. Раніше вчителів було більше, зараз же спостерігаємо відплив чоловіків з вчительської професії. Мабуть, це пов’язано з тим, що сфера перестала вважатись перспективною і прибутковою для чоловіка», − каже директор.

Існує у школі й горизонтальна сегрегація. Так, традиційно «жіночими» вважається вчителювання у початковій школі, викладання мов і літератур, культурологічні та мистецькі дисципліни. Чоловіки найчастіше викладають фізико-математичні науки, інформатику, фізичну культуру, трудове навчання (для хлопчиків).

Щодо характеру розділеного за статтю навчання з певних предметів, то нині дівчата і хлопці навчаються разом, за винятком кількох дисциплін. Ці предмети вивчають за різними навчальними програмами і різними підручниками: це Захист України і трудове навчання. Однак концепцію і трудового навчання, і захисту України можна змінювати, зазначає директор школи-ліцею.

«Є фізіологічні особливості дівчат і хлопців. Втім, якщо потрібно, ми можемо робити так, щоб задовільнити потреби і одних, і других у певних видах діяльності. У наших навчальних планах і в планах багатьох інших шкіл є якраз такі комбіновані і змішані уроки, де хлопці переходять у майстерню до дівчат, а дівчата – до хлопців. Тож в цьому немає проблеми. Теж саме й із Захистом України», − пояснює Олександр Остапчук.

Дієвою зміною в середній освіті, про яку вже можемо говорити, є гендерна експертиза підручників. Вона дозволила підвищити їхню чутливість, зокрема з гендерних питань. На зміну прихованим гендерним стереотипам, дискримінації у нових підручниках автори/ки й ілюстратори/ки використовують паритетні зображення, звертання та умови задач.

Дивитись також: Гендерна дискримінація у підручниках: чи досі є і як шкодить учням?

Вища освіта

Важливе і потрібне впровадження гендерної складової у систему вищої освіти. Такий підхід вчить майбутніх спеціалістів у різних сферах брати до уваги гендерний чинник та сприяти зменшенню наслідків дискримінації. Особливо, коли мова йде про педагогічні заклади, де навчаються майбутні працівниці й працівники шкіл та дитячих садків. Якщо студенти, майбутні педагоги, будуть достатньо обізнані з гендерних питань, то й зможуть виховати гендерночутливе учнівство та студентство.

Протягом останнього десятиліття багато університетів створили осередки гендерної освіти або кафедри гендерних досліджень. Діяльність таких центрів спрямована на надання науково-практичної допомоги викладачам та студентам щодо впровадження ідей гендерної рівності та гендерних підходів у навчально-виховний процес та виховання гендерної свідомості і культури.

У Тернопільському національному педагогічному університетів ім. В. Гнатюка більше 12 років функціонує такий осередок − науково-дослідний центр з проблем гендерної освіти та виховання учнівської та студентської молоді.

Співробітники Центру викладають навчальні курси з гендерної проблематики: «гендерна педагогіка», «Гендер для медіа», «Гендерна психологія». Також впроваджують окремі гендерні модулі у зміст різних дисциплін.

В університеті функціонує Школа ґендерної рівності як школа волонтерів-студентів, що впроваджує інноваційні підходи у формуванні гендерної культури молоді за методом «рівний-рівному», розповідає наукова працівниця цього осередку Христина Вояк.

«Студенти та викладачі в університетському середовищі розповідають, що таке гендерна рівність, чому вона сьогодні потрібна, що таке гендерна дискримінація і чому вона не має права існувати сьогодні в умовах європейського суспільства, до котрого ми так прагнемо», − каже Христина.

Напрямів діяльності Центру дуже багато, однак усі стосуються утвердження ґендерно-справедливого середовища як в університеті, так і в суспільстві.

«Ми боремося за впровадження егалітарної особистості, тобто виховання не просто за статтю, а виховання особистості, яка би змогла себе реалізувати, незалежно від того чоловік це чи жінка», − каже наукова працівниця центру.

Загалом попри розвиток таких гендерних осередків, у вищих навчальних закладах «прихований навчальний план» теж має місце, а впровадження гендерного підходу та гендерне навчання не завжди системні. У закладах вищої освіти досі не рідко трапляються випадки дискримінаційних висловлювань, утисків чи мови ненависті.

***

Впродовж останніх років Україна зробила значний поступ у розвитку гендерної рівності загалом: ухвалили десятки стратегічних документів із гендерним компонентом, зокрема ті, що стосуються освіти. Втім, попри вдосконалення українського законодавства, появу численних розвідок та досліджень із питань освіти, ґрунтованих на гендерній проблематиці, розвиток гендерного підходу у навчальних закладах досі суперечливий. Будемо сподіватися, що статево-рольове виховання, розділене за статтю навчання, гендерні стереотипи та дискримінація, що досі зустрічаються в українській освіті, скоро залишиться у минулому.

Авторка: Тетяна Тимчук

Проект здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США

Теги: