Стереотипи на прилавку. Як іграшковий світ прямує до гендерної рівності

Заходжу в дитячий магазин. Я – у пошуках подарунку для племінниці. Перше, що потрапляє на очі, – величезна коробка рожевого кольору із написом «Мамина помічниця».

Думаю, із назви можна зрозуміти, що виробник пропонує мені придбати для маленької дівчинки: ні не набір каструльок і ложок для приготування, а відеречко із йоржиком, щітками, ганчірками і губками для прибирання.

Цікаво, подумала, бо прийшла я за машинками, потягами або/і літачками, оскільки моя 4-річна племінниця обожнює автомобілі і все, що в суспільстві вважається нібито «хлопчачим».

Озирнулась навколо і побачила: з одного боку магазину – все рожеве, з ляльками, кухнями і дитячою косметикою, а з іншої сторони – машинки, пістолетики і роботи. Виходить, ще з малечку і виробники іграшок, і суспільство диктують хлопчикам і дівчаткам, якою має бути їхня поведінка та ролі в соціумі. Чому так і чи є альтернатива, з’ясовую далі.

Хлопчик чи дівчинка?

Незважаючи на те, що ми живемо в ХХІ столітті, гендерні стереотипи переслідують дітей з раннього віку. Насправді, ще до того, як вони народилися. Майбутні батьки фарбують дитячу кімнату в рожевий або блакитний колір, а тітоньки і дядечки, бабусі й дідусі вибирають подарунки для новонародженого, виходячи з кількості X-хромосом в ДНК плоду.

Як тільки малюк народиться, він буде пити з пляшечки, прикрашеної або роботами, або принцесами. Тут  і починається поділ. А компанії нам ще й активно підказують, що потрібно купувати, адже практично у  кожному магазині є окремі секції,часто марковані відповідними кольорами, рожевим чи блакитним – для дівчаток чи хлопчиків.

То що ж пропонують на цих рожевих і блакитних стелажах? У першому випадку – це ляльки, кухонні набори, дитячі косметичні  набори, яскраві поні і м’які іграшки. Хлопчачі забавки мають значно агресивнішу упаковку. Це – машинки, літаки, конструктори, зброя,  супергерої, монстри.

Зацікавило й те, що магазини пропонують дуже великий вибір пупсів, проте на упаковці не має жодного зображення, де б ними гралися хлопчики, лише дівчатка.  Насторожує, що батьківство тепер геть не асоціюється з татами, а хлопчиків чомусь  вперто не хочуть готувати на роль батька.

Проте варто сказати, що ініціатива виробників, які випускають «дівчачі» і «хлопчачі» іграшки  – це не результат раптово осяяння, яке зійшло на них з небес, а відповідь на чіткий запит суспільства й соціальну активність. А відповідно – стереотипи, якими ми живемо не одне століття.

Проте, як розповідає консультантка одного із дитячих магазинів у Тернополі, зараз ситуація потроху покращується.

«Спостерігаю, що нині все більше відбувається уніфікація іграшок. Дедалі частіше виробники використовують нейтральні кольори – жовтий і зелений, – каже продавчиня Настя. – Що цікаво, європейські виробники намагаються більш-менш дотримуватися гендерного балансу при маркуванні своєї продукції. Наприклад, набори посуду чи іграшкові кухні французької фірми мають зазвичай двох героїв упаковки: хлопчика і дівчинку. Вітчизняні виробники ще «грішать» гендерним дисбалансом, але також стараються робити іграшки універсальними. Більшість товару на ринку – китайського  виробництва, і такі іграшки мають чіткий поділ для хлопчиків і дівчат. Тобто все залежить від виробника».

Настя також додає, що серед її покупців багато тих, хто не зважає на гендерні стереотипи.

«Зараз приходять і за машинками та роботами для дівчаток, і за кухнями для хлопчиків. І я не бачила, щоб батьки відмовляли дітей від цих іграшок», – каже консультантка.

Стереотипи – геть!

На іграшки завжди був попит. У Стародавньому Єгипті діти грали в ігри, які не надто відрізнялися від сучасних: ті самі ляльки, солдатики, дерев’яні тварини, м’ячі, кульки, дзиґи. У Стародавній Греції, коли хлопчикам не треба було йти в школу, а дівчаткам на роботу, вони охоче грали в м’яч, щоправда, тоді це був свинячий міхур. Ще хлопці любили тягати за мотузку іграшкову конячку на коліщатках і гойдатися на гойдалках.

Традиційно іграшки мали готувати дітей до виконання хатніх і сімейних обов’язків, тренувати їх. Нині немає потреби вчити дівчинку змалечку доглядати за братами й сестрами, доки батьки в полі. Іграшки тепер виконують суто розважальну функцію. Хоча будь-які забавки можуть навчити дитину, але тільки у спільній грі з дорослим, розповідає психологиня, гештальт- терапевтка Наталія Лукович.

Наталія Лукович

«Діти не народжуються із думкою, що хлопчику не варто бавитися ляльками, а дівчинці машинками. Цю думку навіюють дорослі і часто не дають їм право вибору.  Дитячі ігри – це спроба пізнати світ і змоделювати якусь ситуацію. Найгірше, коли у процес гри з осудом вриваються дорослі, які є авторитетом для дитини. Водити автомобіль чудово можуть і дівчата, як і хлопці готувати чи піклуватись про дітей та сім’ю», – каже експертка.

Правильно вибирати іграшку, зауважує Наталія Лукович, виходячи з вікових особливостей дитини. 

«Скільки років дитині, відповідною і має бути іграшка. Для немовлят, які починають гратися пальчиками,  брязкальцями, кубиками, не має значення гендер. На нього треба звертати увагу під час вибору іграшок діткам у віці трьох років, коли вони вже відрізняють кольори і починають цікавитися будовою тіла.

Проте для мене цей розподіл на дівчачі і хлопчачі іграшки є чисто умовним і багато в чому стереотипним , – каже психологиня. – Це нормально, коли мама говорить доньці: «ти – дівчинка, красуня, принцеса, візьми корону і чарівну паличку». Так само, нормально, коли вона каже синові: «одягай шортики і бери поїзд».  Але якщо в дитини з’являється інтерес до іграшки, яка стереотипно вважається річчю для протилежної статі, в цьому немає нічого поганого. Завдання батьків – навчити маніпулювати речами, пояснити їхню суть і розповісти, як їх можна використовувати».

Наталія Лукович зауважує, що найголовніше під час вибору іграшки – обирати ту, яка подобається дитині.

 «Як би там не було,  діти повторюють поведінку батьків. У старшого покоління ще залишилися стереотипи виховання з радянських часів, у дечому трохи обмежені.  А світ набагато ширший, ніж здається. І ми, дорослі, дуже часто обмежуємо своїх дітей,  виходячи із власних тривог і страхів. Для нас світ відкритий, а що з ним робити ми не розуміємо. Тому треба давати дітям свободу, адже чим більший у них спектр вибору іграшок, тим ширший світогляд вони отримають в результаті», – переконана психологиня.

Окрім того, вважає експертка, застарілі гендерні стереотипи обмежують навички та захоплення дітей, які вони могли б розвивати і будувати на їх основі успішну кар’єру в майбутньому.

«Якщо дитині не дають такої можливості, вона ніколи не дізнається, що їй подобається певна гра чи іграшка. Адже дітки отримують від нас тільки повідомлення про те, що їм «має подобатися». Вони дивляться на моделі поведінки та соціальні правила, і сприймають гендерний стереотип «це – для хлопчиків, це – для дівчаток», як правило поведінки в суспільстві, типу «не бийся». Саме ці жорсткі кордони і не дають дитині зрозуміти, що їй подобається по-справжньому і вибрати своє захоплення», – зауважує Наталія Лукович.

***

Хлопці й дівчата в будь-якому віці потребують різноманітного ігрового досвіду. Батьки з традиційним ставленням схильні купувати іграшки статевого типу, та все-таки гра – імітація дорослого життя. І хоча від навичок, здобутих у процесі гри, майбутнє дитини не залежить, певну базу гра закладає. Гра з кухонними гарнітурами стимулює бажання готувати, обережне поводження з іграшковими тваринами навчить аналогічного зі справжніми, пазли фігур навчають дітей форм, кольорів, назв предметів.

На щастя, дівчата, які ганяють у футбол, чи хлопці, які грають у кухаря, вже нікого не дивують. Сподіваємося, тенденція пошириться, і це дозволить дітям бути вільнішими у виборі, мати розмаїтіші інтереси і професійний вибір. 

Авторка: Світлана Величко

Проект здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США

 

Теги: