«Божевільні жінки, які ненавидять чоловіків», або Чому гендерну рівність плутають із фемінізмом?

У ХХІ столітті роль жінки посилюється: сьогодні вона може бути успішною бізнес-вумен, очолювати потужні підприємства, займатися політикою і навіть керувати взводом, якщо говорити про військових. Не зважаючи на ці позитивні зміни, жінкам досі доводиться завоювати собі «місце під сонцем», зіштовхуючись з гендерними стереотипами і дискримінацією.

І якщо доводиться відстоювати свої права і доводити професіоналізм у «чоловічому» світі, то, на жаль, часто таку жінку сприймати як феміністку. Мовляв, якась божевільна, яка ненавидить чоловіків і якій ще чогось не вистачає.

Проте між фемінізмом і гендерною рівністю не можна ставити знак «дорівнює», оскільки це зовсім різні поняття, хоча жоден із них не такий вже страшний, як дехто вважає. Розібратися у цих відмінностях читачам «ТМЦ.ІНФО» допомагає Оксана Ярош, директорка ГО «Гендерний центр Волинської області».

Оксана Ярош

– Пані Оксано, поясність, будь ласка, для початку, що таке фемінізм?

– З наукової точки зору фемінізм – це соціальна теорія і критика патріархату як несправедливого суспільного устрою та рух, який підвищив статус жінок у більшості суспільств. А якщо простою мовою, то це – боротьба за рівні права й можливості жінок і чоловіків.

Історично це слово з’являється ще в ХІХ столітті. У вжиток його вперше ввів, до речі, саме чоловік – французький соціаліст-утопіст Шарль Фур’є, який вважав, що умовою прогресу є надання жінкам і чоловікам рівних прав і можливостей.

– Для більшості феміністки – це чоловіконенависниці. Чому в суспільстві склався такий стереотип?

– Справді, дуже часто можна почути думку, що фемінізм – це боротьба проти чоловіків, і що феміністки роблять все, щоб зробити чоловікам боляче. Але це – дуже вузьке і помилкове уявлення про фемінізм. Бо йдеться про те, щоб що жінки отримали такі самі права, що й чоловіки, і це жодним чином не означає, що чоловіки їх втратять.

Я також хочу закцентувати на тому, що всі права, які мають жінки в сьогоднішньому світі, не впали просто так на голову, за них хтось боровся, страждав і вмирав. Хтось виборював право на  8-годинний робочий день, за освіту  у вищих навчальних закладах, за виборче право. Просто так нічого не взялося. І ми зараз стоїмо на тих досягненнях, які в минулому робили дуже потужні жінки, і які, не зважаючи на те, що пережили, не зраджували своїм ідеям і намагалися їх відстояти. Оце варто нам, жінкам ХХІ століття, пам’ятати.

– А тепер перейдемо до суті. То чим відрізняються фемінізм і боротьба за гендерну рівність?

– Фемінізм фокусується виключно на посиленні ролі жінки в суспільстві. Мета утвердження гендерної рівності – це досягнення рівності у правах, обов’язках, можливостях як чоловіків, так і жінок. Тобто, якщо фемінізм говорить лише про жінок, то гендерна рівність стосується і жінок, і чоловіків.

Наприклад, жінки не повинні ставитися до чоловіків лише як до засобу збагачення. Так само чоловіки не повинні зловживати можливостями жінки у веденні домашнього господарства, а допомагати їй розвивати свої здібності і самовдосконалюватися.

– Чи означає рівність прав – однаковість? Бо дехто вважає, що жінка нібито прагне стати, як чоловік. Чи все ж таки йдеться про те, що чоловіки і жінки різні?

– Якщо ми говоримо про гендерну рівність між чоловіками і жінками, то це не однаковість і не тотожність. Тому що люди – це не математика, це – не цифри, які можна додати чи вивести середнє арифметичне. Навпаки – сила гендерної рівності у тому, що вона поважає відмінності. І є навіть таке визначення, що гендерна рівність – це рівність в різниці.

– На вашу думку, чому суспільство досі негативно ставиться як до терміну «фемінізм», так і до поняття «гендерної рівності».

– Боятися термінів у ХХІ столітті, як мінімум, нелогічно. Цей надуманий страх, передусім, викликаний тим, що люди не розуміють, що ці поняття означають, тобто від необізнаності. А якщо ми чогось не знаємо, то відповідно побоюємося,  насторожуємося, не приймаємо і, врешті, відкидаємо. А для того, щоб зрозуміти, потрібно всього лише у нашому насиченому світі  знайти час і розібратися. І тоді можна зрозуміти, що гендерна рівність – це ніяка не загроза, а  гендерна складова – це взагалі частина нашої держаної політики, як і у всьому цивілізованому світі.

На завершення додам, що викорінювати дискримінацію треба. Бо я думаю, багато чоловіків хочуть, що їхні доньки могли обирати професію, яка їм до душі, щоб не відчували приниження і  могли реалізувати себе у різних сферах суспільства на рівні з чоловіками. Просто у всьому має бути баланс. Крайнощі ніколи не потрібні. І прогрес в тому, щоби чути один одного, дослухатися і шукати в нових явищах, нових термінах щось конструктивне, цінне, яке дасть нам, сучасній країні – Україні, розвиток і поступ.

Авторка: Світлана Величко

Проєкт здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Теги: