Мене домагаються у громадському транспорті: куди звертатися і як реагувати?

Небажані дотики до інтимних зон, притискання, погляди і питання сексуального характеру неповний список того, з чим жінки можуть зіткнутися у громадському транспорті. Дедалі частіше їздити ним це не про можливість безпечно добратися до роботи, у торговий центр чи на зустріч, а про відсутність безпеки та постійний страх потерпіти від домагань.

Майже кожна друга жінка зазнавала домагань у громадському транспорті за результатами опитування на нашій сторінці у Фейсбуці. Зі 104 респонденток – 50 хоча би раз потерпіли від харасменту.

Харасмент – термін, яким позначають будь-яку форму небажаної поведінки сексуального характеру. Окрім домагань, це можуть бути слова, жести, погляди, непристойні розмови і будь-що, що порушує особисті межі іншої людини.  Недоречна, докучлива, образлива увага чоловіків – також харасмент.

У транспорті пасажирки найбільше стикаються з фізичною формою харасменту – дотиками без дозволу, притуляннями, щипаннями.

Власні історії домагань для жінок завжди неприємні, болючі і травматичні.  Їх важко розповідати й через те, що суспільство не завжди розуміє цю проблему, ігнорує її, або найгірше – звинувачує постраждалу.

Історію, якої спочатку дуже соромилась, розповіла Олеся з Тернополя. Дівчина зазнала харасменту в громадському транспорті, коли їй було 18 років.

«Пригадую, у студентські роки я їхала у тролейбусі на навчання. Того ранку, як і зазвичай, салон був переповнений людьми. Мене затисли з усіх боків. Позаду мене стояв чоловік, який цим скористався. Він почав торкатися моїх сідниць. Я миттєво глянула на нього, але той прикинувся сконцентрованим на вигляді з вікна. Мій погляд не допоміг. Тільки-но я відвернулася, він продовжив мене торкатися. На щастя, тієї миті тролейбус під’їжджав до чергової зупинки. Я попхалася до дверей, щоб вийти, хоча це була ще не моя зупинка. Відтоді у транспорті маю страх, аби схоже не повторилося знову».

Олеся розповідає, що схожі випадки траплялися й з її подругами. Справді, сексуальні домагання у транспорті – не лише частина повсякденного життя в українському суспільстві. Це загальносвітова проблема, і в розвинутих країнах з нею борються не перший рік.

Оксана Тимчишин

Однак потерпілі від харасменту до суду чи інших інстанцій звертаються вкрай не часто. Це дослідження у країнах, де є правовий контроль. Багато жінок не знають, як юридично захистити себе у таких випадках. Щоб роз’яснити, як наше законодавство захищає від харасменту, ми звернулися до юристки безоплатної правої допомоги Оксана Тимчишин.

 «На жаль, в нашому законодавстві немає визначення, що таке «харасмент», хоча в Кримінальному кодексі є окремий розділ ІV, який присвячений злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості. Ще маємо Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Але про сексуальні домагання у громадському транспорті в ньому не йдеться. Тому такі справи довести складніше», – каже експертка.

Часто потерпілі вважають, що відстоювання своїх прав не варте витрачених часу і нервів. Проте юристка радить обов’язково реагувати на домагання та відстоювати свої права.

«Що робити, якщо потерпіли від домагання у транспорті? Заявити про те, що це порушення ваших прав. Зафіксувати вчинене правопорушення. Якщо були свідки – варто записати їхні контактні дані. Далі для захисту своїх прав потрібно звертатись в правоохоронні органи, до найближчого центру з надання безоплатної правової допомоги чи Уповноваженого ВРУ з прав людини», – зазначає Оксана Тимчишин.

Переповнені маршрутки і тролейбуси дозволяють «домагачам» ухилятися від звинувачень. Виправдовують вони себе тим, що це випадково або через рух транспортного засобу. Особливо у час пік, у громадському транспорті почуваєш себе, ніби у пастці. Через це жінки можуть не знати, хто їх торкається. Не реагують потерпілі від харасменту й тому, що соромляться, бояться осуду або непорозуміння від пасажирів.

Мар’яна Гевко

Важливо розуміти, що домагання створює психологічну напругу, через це потерпілі просто не знають, як себе поводити. Психологиня Маряна Гевко розповідає, як потрібно реагувати у таких ситуаціях.

 «Коли відбувається домагання, виникає гостра стресова реакція, під час якої людина може просто заціпеніти. Також може виникнути почуття сорому в людини, яка є об’єктом домагання. Направду, при таких обставинах не завжди просто і легко дати відсіч. Проте пряма негативна реакція на такі дії, зазвичай, зупиняє людину, яка їх здійснює. Важливо пам’ятати, що, якщо дії людини приносять дискомфорт (фізичний, психологічний), необхідно це озвучити. Якщо ж є заціпеніння, то спершу глибоко подихати, спробувати змінити дистанцію, а потім вже висловитися. Також варто пам’ятати, що  неприпустимими є саме дії людини, яка домагається», – зазначила психологиня.

Якщо ви, ваші близькі чи знайомі стикаєтесь з харасментом у громадському транспорті – обов’язково реагуйте і притягуйте до відповідальності винних.

Пам’ятайте, від наших дій чи бездіяльності залежить культура і ставлення до цієї проблеми у суспільстві.

Авторка: Тетяна Тимчук

Проект здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США
Теги: