Правду кажучи
11:07
29 Квітня
159

білорусія ≠ білорусь: чи справедливо вважати білорусів ворогами

Правду кажучи

З огляду на початок російсько-української війни, для ведення якої росіяни активно використовують не тільки власну, а й білоруську військову інфраструктуру, під санкції світової спільноти в цілому й нашої країни зокрема потрапили як російська федерація, так і республіка білорусь. Коли питань щодо економічного тиску на ці держави не виникає апріорі, позиція українського суспільства стосовно частини відповідальності білоруського народу за звірства в Україні варіюється від помірно-звинувачувальної й аж до повного ототожнення білорусів із російськими агресорами. Проте насправді все далеко не так просто, й значна частина білорусів не тільки виступає активно проти війни, а й робить усе можливе, щоби допомогти українцям побороти знавіснілого агресора.

Цими днями у Києві заговорили про перейменування низки об’єктів, назви яких, за словами столичного міського голови Віталія Кличка, «не відповідають сьогоднішнім реаліям». У списку на перейменування опинилися, зокрема, й станції метро «Мінська» та «Берестейська», адже столична влада має намір позбутися не тільки російських топонімів, а й білоруських. Утім, чи є така радикальність до кінця виправданою?

Не секрет, що підтримка простими росіянами дій їхнього президента володимира путіна від самого початку російсько-української війни тільки зростала, й станом на кінець березня становила понад 80%. Та й останні перехоплення телефонних розмов окупантів з рідними, оприлюднені СБУ, оптимізму не додають: російське населення зомбоване настільки, що не вірить власним родичам, які беруть безпосередню участь у війні проти України, резонуючи натомість винятково з почутим у телевізорі. Доходить навіть до того, що деякі російські матері, не переймаючись долею власних полонених синів, звинувачують Україну у створенні коронавірусу. Ситуація абсурдна, проте цілком реальна.

Український народний гнів упав нині не тільки на росіян, більшість із яких підтримують свого президента-тирана, вважаючи навіть оголошені проти їхньої країни санкції та обмеження за ознаки «перемоги» й свято вірячи у вигаданий тамтешніми можновладцями та пропагандистами «нацизм в Україні», а й на білорусів:

Таких коментарів у соціальних мережах можна за бажання знайти силу-силенну. Природа схожих дописів зрозуміла: коли в країні палає війна, світ для більшості людей став чорно-білим, без напівтонів.

Але насправді ситуація в білорусі є складнішою від зазомбованої Росії. Почати варто, либонь, із того, що нинішній — і вже майже 28 років як незмінний — очільник цієї країни олександр лукашенко є самопроголошеним президентом: «обрання» лукашенка в 2020 році не визнала ціла низка держав, зокрема й Україна. А результати виборів спричинили масові народні протести з крайньою жорстокістю силовиків супроти демонстрантів. Простіше кажучи, білоруссю верховодить узурпатор, який коїть те, що хоче. Водночас велелюдний опір лукашенківській диктатурі вже засвідчує принципову відмінність білорусів од росіян, із якими їх нині активно ототожнюють.

Утім, навіть попри цілковиту відсутність свободи слова й думки в білорусі, репресії та загрози кримінальних проваджень проти незгідних, значна частина її громадян не піддаються зомбуванню пропаганди, чудово усвідомлюючи, в якій державі живе. Наочний приклад — намагання ввести в білоруських школах «просвітницькі години» про війну в Україні та реакція на них із боку батьків, дітей і навіть самих освітян:

У білорусі досі активно діє і процвітає КДБ — той самий каральний орган, відомий нам із часів срср. Комітет активно бореться проти будь-якого інакодумства в країні й на цьому полі відзначається нелюдським ставленням до затриманих, жорстокістю та забороненими методами допитів. До прикладу, ще в 2011 році силовики відомства викрали учасниць антилукашенківської акції «КГБатька», вивезли їх у ліс і всіляко з них знущалися. Марно сподіватися, що за останні роки ситуація там поліпшилася; з огляду на останні події вона лише погіршилася.

Варто згадати, що білоруси брали активну участь не тільки в Революції Гідності, а й у складі перших добровольчих формувань, що виникли в Україні у відповідь на початок російської агресії 2014 року. З початком повномасштабного вторгнення, підтримка з боку білоруських добровольців посилалася. Приміром, нещодавно бійці білоруського батальйону імені Кастуся Калиновського склали присягу на вірність народу України та ввійшли до складу ЗСУ.

Не пасуть задніх і білоруські волонтери, які навіть в умовах жорсткого контролю примудряються допомагати українцям у війні проти росії, підтримуючи цілу низку ініціатив.

А про «рейкову війну» білоруських партизанів, яка значно ускладнила російським окупантам використання залізничних шляхів білорусі, вже навіть створили окрему статтю на Вікіпедії.  Рух опору там не вщухає навіть попри те, що тривають активні репресії проти його учасників.

За даними соціологічного дослідження, проведеного Chatham House у білорусі близько місяця тому, тільки 3% респондентів бажають війни з Україною.

Результати опитування, яке нині відбувається в опозиційному білоруському Telegram-каналі «МотолькоПомоги», 61% респондентів уважає, що білорусі було б найкраще в Європейському Союзі (на момент написання цього матеріалу проголосували 53,7 тис. людей – авт.):

Не припиняє діяльності у соціальних мережах й низка білоруських груп, де українцям допомагають бороти російського окупанта. Найвідоміша з них — канал «Беларуский Гаюн» у Telegram, де в реальному часі моніторять активність російських військових на території білорусі. В багатьох випадках ці дописи є помічними нашим землякам, які ліпше розуміють ситуацію.

 

І це все відбувається на тлі постійного промивання мізків пропагандою, залякувань, викрадень, репресій та інших утисків, що їх зазнають білоруси, які не бояться виявити свою позицію та зробити внесок у перемогу «Світла над Темрявою». Ця ситуація дуже контрастує із загальноросійською підтримкою війни проти України й аморфністю (чи відсутністю?) тамтешніх сил, здатних направду щось докорінно змінити.

Тим часом антибілоруські настрої сягнули й низки європейських країн. Так, в одному із закладів Кракова відмовили у проведенні шоу стендаперу, який часто критикує лукашенка та владу, Славі Комісаренку. Мовляв, бо білорус, хоча сам він, за його ж словами, перебуває в карному розшуку за свої погляди:

Автор: Богдан Ковальчук

Матеріал підготовлено в рамках ініціативи «Мережа регіональних проєктів з протидії дезінформації» за підтримки National Endowment for Democracy (NED) та менторства ресурсу «БезБрехні»