Українська преса про вибори Президента

За матеріалами сайту https://www.radiosvoboda.org/ на виборах обирати доведеться лише між трьома прізвищами, які реально можуть виявитися в переможцях. На них, власне, і робляться ставки, констатує«Український тиждень». Щоправда, не завжди гласні та публічні, але такої відвертості й не вимагається. Тим паче, коли йдеться про гравців вищої ліги, які звично розкладають яйця в різні кошики. Робити їм це стає дедалі складніше. Якщо доступ до Юлії Тимошенко відносно простий, вона сама заявляла, що готова говорити з усіма, президент теж іде на контакт, бо, як ніхто інший, нині зацікавлений у найширшій підтримці чи принаймні в домовленостях про ненапад, то намацати людину-Зе, яка присутня лише у віртуалі та яка може виявитися справжнім комік-сюрпризом для всіх, можна лише за посередництвом патрона Ігоря Коломойського. Власне, основна інтрига як для більшості політсил, так і для олігархів усе-таки не президентські вибори, а парламентські. Тижневик наголошує, що Україна є парламентсько-президентською республікою і, попри важливість ролі глави держави, саме Рада ухвалює закони та формує уряд. Тож від того, кому пощастить потрапити до законодавчого органу та яка в ньому вималюється конфігурація, залежатиме значно більше, ніж від того, хто з цих трьох обійме президентську посаду. Звісно, результати президентських виборів певним чином вплинуть на парламентські, спровокують відцентрові чи, навпаки, притягальні реакції, але то вже буде потім. На цьому наголошується в статті «Перший тур як розминка».

У виборчій кампанії з’явився несподіваний порушник спокою, констатує тижневик «Новое время». Тандем Анатолія Гриценка і Андрія Садового здатний скласти конкуренцію Петру Порошенку і Юлії Тимошенко в боротьбі за місце в другому турі. Експерти видання вважають, що якусь частку підтримки лідер Гриценко може відібрати у Петра Порошенка, але а це означає, що чинний президент недоотримає важливі для себе голоси. Сам же Гриценко навряд чи може з упевненістю заявляти, що навіть з такою підтримкою він «застовпив» за собою місце в другому турі виборів. Його шанси на потрапляння до фінальної частини президентського турніру стали б гарантовано вище, якби він заручився підтримкою Святослава Вакарчука. Сам екс-міністр оборони не приховує, що хотів би отримати його в союзники. Але лідер «Океану Ельзи» поки мовчить. Докладніше йдеться в статті «Остання інтрига».

Медійна індустрія вимагає великої кількості коментарів і тих, хто завжди готовий їх давати, називаючи себе експертом. Однак, як стверджує дописувач«Українського тижня» публіцист Ігор Лосєв, в Україні є окремі експерти, проте немає експертного середовища як сталої специфічної спільноти зі своїм етичним кодексом, своїми внутрішніми нормами, принципами, визнаними правилами верифікації (перевірка інформації та публічних тверджень, блокування фейків), зі своєю ієрархією репутацій тощо. Постійні проблеми із соціологічними фундаціями в Україні також пов’язані з відсутністю соціологічного середовища, коли численні окремі соціологи та компанії існують без механізмів саморегуляції та самоконтролю, без атмосфери цеху професіоналів, без взаємної цехової відповідальності. Тому щоразу (а надто в період виборчих кампаній) з’являються десятки диких «партизанських» соціологічних структур та окремих діячів, що наповнюють пресу сумнівними рейтингами. Звісно, це провина не тільки самих соціологів, а й політичної системи, що давно використовує соціологічні дані як інструмент маніпуляції, тиску на свідомість виборців, зазначає дописувач. Заголовок статті – «Кумедне і сумне».

Про те, як розділилися настрої мешканців Донбасу та чому це на користь Україні, розповідає «Український тиждень». У публікації «Уже не моноліт» видання констатує, що підконтрольний Києву Донбас сьогодні розділений у громадській думці. Проте це позитивна тенденція, адже до війни він був радше монолітом, і не на користь України. «Раніше на Донбасі 80% голосувало за Партію регіонів. Нині там лідирує Вадим Бойко, але високі відсотки також у Юлії Тимошенко та Володимира Зеленського, мають своїх виборців і Олег Ляшко та Петро Порошенко. У місцевих радах така сама ситуація. Колись там був повний моноліт у ставленні до НАТО. В опитуванні 2013-го Альянс підтримувало 0,3% і 94% були проти. Сьогодні це теж найбільше налаштована проти НАТО місцевість, але вже з показниками 19% за та 50% проти. Очевидно, що зміни відбуваються й що робота над регіоном може бути ефективною», – наголошує експерт видання соціолог Ірина Бекешкіна. Вона зазначає, що еволюція громадської думки в підконтрольних Україні територіях дуже показова. Це означає, що після звільнення окупованих територій і припинення там масованого впливу російської пропаганди зміни теж можливі. Роботу над геополітичною та ментальною інтеграцією Донбасу з Україною слід починати знизу – з економіки. «Якщо економіка працюватиме ефективно, люди будуть забезпечені, вони розповідатимуть про це своїм родичам на окупованих територіях, де з роботою складно», – зазначає соціолог.

«Новое время» представляє проект про українок, які досягли високих результатів в бізнесі, політиці, суспільному житті та інших важливих сферах. У перший п’ятірці «Топ-100 успішних жінок України» такі прізвища: Оксана Продан , Вікторія Войціцька, Ірина Геращенко, Ольга Богомолець, Світлана Заліщук.