Грані Григорія Бурбези..

«Я готовий померти на цих барикадах».

У житті міста Тернополя Григорій Миколайович Бурбеза був особливим громадянином.
Про нього говорять і будуть говорити, його ідеї живуть та приносять свої плоди. Люди,
які знали Григорія Бурбезу, сьогодні допомагають розкрити різні грані цього чоловіка –
вчителя, менеджера, політика, пластуна, публіциста, видавця, любителя джазу,
організатора нових медійних напрямів, засновника першого громадського Інтернет
телебачення Тернополя, громадського діяча, надійного друга та турботливого батька.

Його запам’ятали багато тернополян, ще у віці школярства, адже у 90-х роках
працював вчителем англійської мови. Так, колись розпочалась справжня дружба
учня Володимира Кухаря та вчителя англійської мови Григорія Бурбези. Сьогодні
Володимир відомий громадський діяч, політичний аналітик, блогер, офіцер резерву
Збройних сил України.

Володимир Кухар, громадський діяч, політичний аналітик, блогер, учень Григорія
Миколайовича Бурбези у 90-х роках.

Володимир і Григорій при нагоді зустрічались, обидва чоловіка по справжньому
переживали за долю України, тому були на форпості політичних подій в державі.
Зустрічались під час помаранчевої революції і під час майдану у 2014 році. Саме у розмові
з Володимиром Григорій сказав: «Я готовий померти на цих барикадах.» Але життя
чоловіка переконує – він і був на «барикадах» щодня, ніколи не стояв осторонь
суспільства, не була його хата з краю, боронив Україну, там, де міг, відстоюючи її право
на свою справжню історію, як минувшу, так і на сьогоднішню. Тому у свій час лишив
стезю освіти, активно відновлював національну скаутську організацію ПЛАСТ та заснував
видавництво «Лілея» для того, щоб друкувати те, що вважав за потрібне від журналу
«Пластовий шлях» до «Тернопільської газети». Його ідеї працювали та вели за собою –
молодь завжди отримувала нові знання, опановувала сучасні професії поряд з Григорієм і
багато з них залишались назавжди друзями.

Відтоді коли Михайло познайомився з Григорієм Миколайовичом, їхні дороги постійно перетинались – в видавничих проектах, медіа, політиці.

Михайло Окаринський,  колишній співробітник ГБ в видавництві «Лілея», «Тернопільській газеті», медійних проектах

Видавництво «Лілея» успішно працює і зараз, і ще не раз, про нього згадають друзі та
знайомі Григорія Миколайовича у цьому фільмі, а у 1996 році тут з ініціативи Григорія
Бурбези розпочався друк газети, першої кольорової, перша газета-тижневика, яка містила
різні матеріали від сакральних до скандальних, на яку чекали, щоб прочитати про
найцікавіші події Тернопільщини і, навіть, співали пісню «Тернопільска газета». У 2001
році в редакцію прийшла студентка Анжела.

Анжела Кардинал, у 2001 році секретар редакції «Тернопільської газети», сьогодні
керівник ГО «Прес-клуб», співголова «Коаліції громадських організацій».

Засновник газети не завжди був у редакції, газету готували та друкували під керівництвом
головних редакторів, одним з головних редакторів «Тернопільської газети» був відомий
тернопільський журналіст Володимир Андриїшин.

Володимир Андриїшин, головний редактор газети «Тернопільська газета» (2001).

Читання – це захоплення Григорія, як і створення нових ідей, бачення напрямів розвитку,
якими спочатку ділився з папером. Про блокноти Григорія Бурбези можна складати
легенди, саме листкам паперу найбільше довіряв свої плани Григорій, розписував їх
детально, до найменших дрібничок. Кожна ідея, спочатку оживала на багатьох сторінках
нотатника.

І лише тоді він ділився планами з друзями, шукав однодумців. Активна життєва позиція
привела не одну людину у його життя. Син переселенців з Харківщини Григорій Бурбеза
став справжнім захисником національної ідеї, його діяльність по відновленню скаутської
організації дала життя пластунським станицям по усій Україні. Розказує пластова
сеньйора Оксана КУриш.

Оксана Куриш, методист Тернопільського обласного комунального інституту
післядипломної педагогічної освіти, у 1992 році пластунка, у 2019 році – сеньйора.

Так колись, у дев’яностих роках вишукував можливості забезпечити пластунів сучасним
обладнанням – комп’ютерами, котрі були ще навіть і не в кожному офісі, а у результаті
зав’язалась ще одна справжня чоловіча дружба, адже комп’ютери з Америки доставляв у
Київ Ігор Аркуша.

Ігор Аркуша, у 1992 році віз для тернопільського пласту комп’ютери,
кореспондент «Тернопільської газети», 2001 р., співзасновник ГО ТМЦ-інфо.

«Тернопільська газета» стала приводом до ще одного знайомства – у 2003 році у м.
Феодосія під час семінару для редакторів Григорій Миколайович познайомився з
Олександром Толстогузовим. Ця подія вплинула на Олександра – чоловік, який все життя
проживав на сході України по новому зміг подивитись на Західну Україну.

Олександр Толстогузов, у 2003 році видавець газети «Прівєт», м. Краматорськ,
Донецька обл.

Друзі Григорія Бурбези і досі говорять про нього, як про людину, яка продовжує життя у
спільних справах, у кожного своя історія, є серед них особлива, про те, як любов до джазу
об’єднала у творчу команду давніх знайомих – Григорія Бурбезу, Олега Макогона та
Сергія Лазо – так у Тернополі оселився Міжнародний джазовий фестиваль Jazz Bez.

Олег Макогін, співорганізатор Міжнародного джазового фестивалю Jazz Bez від
2006 року.

Сергій Лазо, поет, композитор, написав пісню про «Тернопільську газету»,
співорганізатор Міжнародного джазового фестивалю Jazz Bez від 2006 року.

Мрії Григорія Бурбези допомагали втілювати друзі, знайомі, люди, яким сподобалась
ідея. Проект «Тернопільський медіа центр» сформував ще одну медійну команду міста.
Богдан Демчук на початку 2000 років працював рекламним агентом у «Тернопільскій
газеті».

Богдан Демчук, учасник проекту «Тернопільський медіа центр» у 2013-2014 рік.

Ідею ТМЦ допомагав розвивати і журналіст Антон Марчевський.

Антон Марчевський, учасник проекту «Тернопільський медіа центр» у 2013-2014
рік.

1 квітня 2018 року Антон в обід в останнє попив каву з своїм добрим знайомим Григорієм
Бурбезою.

Антон Марчевський, учасник проекту «Тернопільський медіа центр» у 2013-2014
рік.

Новина облетіла, навіть, не Тернопіль, а цілий світ, людям, які знали Григорія
Миколайовича було неймовірно тяжко прийняти трагічну звістку. Для когось він був
знайомим, хтось був знайомий заочно, хтось був другом, співробітником, але найболючіше
новина вдарила по рідним людям, дітям, дружині. Вже рік, як нема найкращого порадника
для доньки Григорія – Зої.

Зоя Бурбеза, донька Григорія Бурбези.

Сергій Надал, голова м. Тернополя.

Естафету розвитку громадської організації «Тернопільський медіа центр» продовжено. На
чолі ТМЦ-інфо встала Тетяна Шабанова, спів засновниця громадської організації. У 2013
році Тетяна стала учасницею курсу для журналістів проекту «Тернопільський медіа
центр», вперше засвоїла такі інструменти, як відеокамера, відеомонтаж, п’ять років
поспіль була правицею Григорія Миколайовича.

Тетяна Шабанова, керівник ГО «ТМЦ-інфо».

Григорій Миколайович Бурбеза – одне життя заради людей, заради кращої України.

Продюсер – Тетяна Шабанова

Автор сценарію- Олена Мудра
Камера – Тетяна Шабанова, Віталій Цицура
Монтаж – Тетяна Шабанова , Олена Мудра, Віталій Цицура
«ТМЦ.ІНФО», 2 квітня 2019 року

Теги: