Чотири альтернативи інтернатам

Здавалося б, гарно облаштовані інтернати – не такий вже і поганий вихід для дитини, яка залишилась без сім’ї. Проте, міжнародний досвід вчить, що, навіть найкращі і сучасні інтернатні заклади не здатні надати дитині той рівень турботи, який дають рідні батьки або інші сімейні форми влаштування. Про альтернативи інтернатам, розповідаємо нижче.

Возз’єднання або реінтеграція: це процес повернення дитини назад в її рідну сім’ю. Для дітей, які з різних причин були розділені зі своїми батьками і потрапили в альтернативні форми догляду (опіка і піклування, прийомна сім’я, ДБСТ, інтернатні заклади усіх типів ), возз’єднання може бути найкращим варіантом, якщо воно безпечне для дитини.

Возз’єднання – це процес, що складається з декількох етапів. Підготовка дитини і сім’ї до реінтеграції, забезпечення доступу до відповідних послуг у громаді куди повертається дитина (освіта, медицина, соціальні послуги), а також постійний моніторинг виховання дитини у сім’ї.

Наприклад, Retrak, організація, що працює з безпритульними дітьми в Ефіопії, Малаві і Уганді, успішно реінтегрувала понад 600 дітей в сім’ї за період 2009-2011 років. Коли соціальним працівникам вдається знайти найближчих родичів, проводиться ретельна оцінка ситуації та складається план реінтеграції. Він містить інформацію про необхідні послуги або економічну підтримку сім’ї, графік відвідувань та консультацій допоки процес реінтеграції не завершиться остаточно. Як тільки дитина возз’єднується з сім’єю, соціальний працівник регулярно відвідує сім’ю упродовж від одного до трьох років, щоб переконатися, що дитина в безпеці, і про неї добре піклуються.

Опіка або піклування родичами. У більшості країн опіка чи піклування родичами є найбільш поширеною формою альтернативного догляду за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Часто опіка чи піклування здійснюються неформально в результаті рішень прийнятих родичами на сімейних нарадах. Це є давнім і прийнятним способом догляду за дітьми. Догляд родичами дозволяє підтримувати важливі сімейні, громадські і культурні зв’язки. Ця форма також є економічно ефективним способом забезпечення сімейного догляду для великої групи дітей, які більше не живуть з батьками. В Україні опіка і піклування є законодавчо встановленою формою улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яке адміністративно і фінансово підтримується державою.

Прийомна сім’я. Прийомна сім’я – це правова форма передачі на виховання у сім’ю дітей-сиріт або дітей, які залишилися без піклування батьків, на підставі договору, який укладається між громадянами, охочими взяти дитину на виховання, і органом опіки та піклування. По суті прийомна сім’я – це форма захисту дитини з боку держави, коли вона осиротіла, або з різних причин батьки позбавлені батьківських прав.

В Україні послуги прийомної сім’ї як правило мають довготривалий характер до досягнення дитиною повноліття, або до 22 років у випадку навчання у вищому навчальному закладі . Нещодавно в Україні з’явився новий вид послуг для дітей, які не мають статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Мова йде про патронат. Патронат над дитиною (сімейний патронат) – це комплексна послуга, яка передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини в сім’ї патронатного вихователя у період подолання дитиною, її батьками складних життєвих обставин та/або у період прийняття рішення щодо подальшої долі дитини (Офіційне визначення послуги закріплене ст. 252-256 Сімейного кодексу України)

Прийомні сім’я та сімейних патронат гарні замінники інтернатним закладам. Так, у Республіці Молдова в результаті реформування інтернатних закладів створили 660 прийомних сімей, які допомагають запобігти потраплянню дітей до інтернатних закладів та надають можливості сімейного виховання для дітей, які покидають інтернатні заклади у процесі деінституціоналізації.

Усиновлення – найкраща форма влаштування дітей раннього віку, які втратили рідних батьків з різних причин. Усиновлення забезпечує постійну сім’ю з усіма правами і обов’язками стосунків рідних дітей і батьків. Дослідження показали, що усиновлення в сім’ї може сприяти поліпшенню розвитку дітей, особливо дітей з інтернатів.

Пріоритетним є національне усиновлення. Проте, у ситуаціях, коли у дитини немає шансів бути усиновленою у своїй країні, наприклад у зв’язку із певними видами захворюваннями, міждержавне усиновлення може дати таким дітям можливість мати постійну сім’ю. У 2010 році у всьому світі відбулося близько 29 000 міждержавних усиновлень.

Станом на початок 2019 року в Україні налічується понад 700 інтернатних закладів для дітей. В них перебувало 105783 дитини. Відповідно до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей у 2026 році кількість дітей в інституціях буде менше ніж 0,5% від загальної кількості дитячого населення (зараз – 1,5%). Діти, які з певних причин все ж залишаться в інтернатних закладах, житимуть у невеликих трансформованих установах в умовах, максимально наближених до сімейних (до 10 осіб в одному закладі).

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», який реалізується Міністерством соціальної політики згідно з Угодою про позику між Україною та Світовим банком.

Упродовж 2019 – 2020 рр. консорціумом організацій у складі Oxford Policy Management Limited (Велика Британія), Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині» Україна, COC Кіндердорф Інтернешнл та Українського фонду «Благополуччя дітей» будуть надаватися консультаційні послуги з розробки та впровадження Регіонального плану стосовно збільшення обсягів надання послуг з догляду на сімейній основі (реформування інтернатних закладів для дітей) у Тернопільській області.

Ситуація в Тернопільській області є мікромоделлю масштабної проблеми інституційного догляду дітей по всій Україні. В області проживають майже 200 тисяч дітей. Серед них 4,6 тисячі – це діти з інвалідністю, а понад тисяча – діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування. Станом на початок 2019 року в Тернопільській області діє 19 закладів інституційного догляду і виховання, в яких цілодобово перебувало 1248 дітей, з яких 90% мають батьків, котрі не позбавлені батьківських прав.

Численні наукові дослідження щодо раннього розвитку дітей вказують на те, що перебування дітей до 3-х років в інтернатних закладах навіть відносно короткий проміжок часу може негативно вплинути на їхній розвиток та поведінку в дорослому віці.

Відповідно до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки, основною метою реформи є зміна системи інституційного догляду та виховання дітей на систему, яка забезпечує догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі. Досягнення мети можливе через розвиток соціальних послуг підтримки сімей з дітьми у складних життєвих обставинах і запобігання необхідності влаштування дітей до інтернатних закладів, активізацію подальшого розвитку альтернативних сімейних форм влаштування для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки та безпосередню трансформацію інтернатних закладів і створення на їх базі нових послуг для громади.

“ТМЦ.ІНФО”, 9 липня 2019 року

Теги: