Інтерактивні експонати Музею науки не залишають нікого байдужим…

В статті за 12 серпня ми розповідали про Центр Науки Тернополя. Сьогодні ми ознайомимо вас з Музеєм науки, який є в цьому Центрі. Розкажемо про декотрі з його експонатів.

Отже, Центр Науки Тернополя створили на кошти Громадського бюджету. Тут окрім лекторію ще є великий зал, який називається Музей науки. В ньому розміщено біля 30 інтерактивних наукових експонатів. Потрібно сказати, що ці об’єкти й справді досить цікаві, і вони легко можуть захопити чи то дорослого, чи юного відвідувача.

Відразу впадає у вічі зелена вивіска трав’янистого кольору, що висить на стіні. Це – живий мох. Тут вода замінена на гліцерин. Цей мох може бути зеленим без особливого догляду за ним протягом 5-10 років, кажуть організатори Музею науки.

Тут, в цьому приміщенні, організатори також планують невдовзі відкрити оновлену виставку музею ІТ. Цим музеєм ІТ займається Благодійний Фонд “MagneticOne.org”. Тут буде представлено еволюцію комп’ютерної, телевізійної, комунікаційної техніки. Зараз це поки що у вигляді складу.

Отже, давайте знайомитись з об’єктами. Перший об’єкт – це модель гравітаційного поля чорної діри. Тут кожен охочий може вставити монету в спеціальний трамплін. Ця монета починає рухатися по спіралі (дивіться фото) до центру, поступово збільшуючи свою швидкість. В кінцевому результаті монета потрапляє в отвір «Чорна діра».

Другий експонат – це експонат, за допомогою якого ви маєте змогу відчути звук своїми зубами… Отже, для цього потрібно затиснути зубами металеву трубку на пристрої, закривши при цьому вуха, щоб не було чути зовнішнього шуму. Справа в тому, що ця трубка коливається з певною частотою. І це абсолютно непомітно для людського ока. Отже, звук ми відчуваємо не через коливання повітря, а через внутрішнє вухо, яке фізично дотичне до наших зубів. Бо так влаштована людина.. До речі, в цілях гігієни можна скористатись коктейльною трубочкою, яку пропонують поруч з експонатом – її одягають на металевий стержень.

Наступний об’єкт – лазерна арфа, або арфа без струн. Тут людина, за допомогою переривання світлового потоку своїми пальцями, замикає контакт через фоторезистор. І в результаті цього виникає звук певної запрограмованої ноти.. Коли ми перекриваємо пальцями пучок світла, то на цю дію реагує світлочутливий елемент.

Серед відвідувачів ми зустріли молоду маму з двома дітьми. Вони втрьох весело і дуже уважно вивчали експонати музею. Це – Ірина Козіцька з Тернополя. В неї ми розпитали про її враження від побаченого.

В цей музей пані Ірина прийшла вперше. Про нього побачила інформацію в Інтернеті. Каже, що дітям дуже сподобалась Чорна дірка. Також сподобався експонат Пісочниця. «Ця Пісочниця – це захоплююча гра, засіб для розваги, гарна ідея, новизна…», – каже пані Ірина.

Отже, ще один експонат – інтерактивна пісочниця. Точніше – інтерактивна карта. Тут в ящику розміщено подрібнений мармур, що нагадує кристалики солі. І кожен може своїми руками сформувати свій власний ландшафт – гори, рівнини, ріки, океани. Чим вища поверхня, тим більше відрізняється колір. (Згадайте шкільні контурні карти – голубий, далі йде зелений, жовтий, жовтогарячий, помаранчевий, бордовий…) Дуже висока гора на вершині буде засніженою.. Це відбувається тому, що комп’ютер,згідно закладеної програми,  малює ізолінії рельєфу. Тому ми й бачимо височини, низовини. Якщо піднести руку на певній висоті над цим ящиком, то від тіні утворюються, ніби-то, опади у вигляді дощу. А отже, після цього ефекту на нашій карті утворюються озера, річки, та моря. Навіть якщо це високо в горах… Організатори музею пояснюють, що це так реагує датчик над цією пісочницею.

Ось такою була наша коротенька екскурсія Музеєм науки в Центрі Науки Тернополя. Провів її співорганізатор музею Михайло Сиротюк.

 

Репортер Галина Жук

Фото автора

 

Теги: