Шлях до щастя через пізнання себе – рецепт від психолога Ігоря Папуші

В п’ятницю, 6 липня, в приміщенні Тернопільської центральної міської бібліотеки відбулась зустріч з кандидатом філологічних наук, коучем, психологом Ігорем Папушею. Тема розмови – «Чоловічі відповіді на жіночі питання».

Ігор Папуша на самому початку зустрічі запропонував контекст розмови: дослідження себе. Сказав, що час від часу буде провокувати присутніх в залі. Але наголосив, що він насправді не є причиною, якщо деякі моменти будуть для когось неприємними.

Лектор каже, що в нашому житті, на жаль, не всі люди розповідають своїм партнерам, своїм знайомим вголос про свої думки, потреби. Дуже важливо – бути в контакті зі своїм партнером. Каже, що кожна людина вибудовує свої рамки. Зокрема, якщо ви очікуєте чогось від свого партнера чи знайомого, то це – ваші рамки.

Що стосується параметрів взаємостосунків між людьми, то, за словами Ігоря Папуші, першим контуром є очікування щодо вашої близької людини. Другий контур – запитання: що я можу/не можу робити? Третій: які мої зобов’язання? І четвертий контур: що ви забороняєте своєму партнерові? Ця схема відноситься як до стосунків з якимось конкретним партнером, так і загалом до стосунків з іншими людьми.

Ігор Папуша каже, що люди одягають маски в спілкуванні з іншими, тому що страшно. Страшно показати себе справжнього. Каже, що ми себе не пізнаємо (не знаємо) які ми є справжні.. А ще ми себе пригнічуємо. Це, на його думку, бере початок ще з дитинства..

«Коли немовля чимось незадоволене, то воно сигналізує про це своїм криком. Якщо його потреби були вдоволені, то така людина згодом виходить в життя з довірою, з відчуттям безпеки» – каже Ігор Папуша.

Далі лектор розповів про різні етапи життя людини, і про те, як ми поводимося в ці періоди життя.

В віці 4-5 років в дитини розвивається така риса, як цілеспрямованість. Але якщо на дитину батьки будуть постійно кричати: «Хто тобі дозволив?!», то в такої дитини в голові на все життя закладається думка, що краще нічого не робити. А ще гірше – з’являється почуття провини…

6-11 років – це період в житті дитини, коли починається дослідження – що є за межами дому? В цьому віці дитина собі доводить, що вона може дати собі раду без батьків за межами дому. Це період, коли діти починають відвідувати різноманітні гуртки, секції. Вони соціалізуються. З’являється така важлива риса, як впевненість в собі.

В 12-18 років дитина стає філософом – відповідає на запитання: «Хто я?».

19-25 років – запитання цього вікового періоду: «Хто та інша людина, якій я можу себе віддати?». На цьому відтинку життя в молодої людини формується почуття близькості або відчуження – в залежності від того, як людина пройшла цей екзамен. Досить часто молоді хлопці, обпікшись на стосунках з дівчиною, вирішують, що дівчата заслуговують на те, щоб їх використовувати. І така поведінка є впродовж всього життя цього чоловіка. Поки він не змінить себе і своє ставлення.

Вік 26- 65 років – тут людина свідомо ставиться до життя, і в цей період вона відповідає на запитання: «Що я можу віддати цьому світу?». Тут вже залежно від людини буде творчість (творить своє життя) або застій.

Від 65 років і до самої смерті людини  настає період підсумків свого життя. Отже, буде або цілісність, тобто, інтегрованість, мудрість, або повний розпач.

Ось такою є вікова психологія життя людини, підсумував коуч Ігор Папуша.

Після його розповіді було чимало цікавих запитань. Атмосфера в залі була невимушеною і навіть дещо веселою. Всі присутні щиро дякували за сьогоднішню пізнавальну і корисну дискусію.

В кінці Ігор Папуша запросив всіх на свій тренінг, який відбудеться в Тернополі 13 липня. Окрім Тернополя він є зайнятим у професійних справах також в Києві і у Львові.

 

Репортер Галина Жук

Фото автора

 

 

 

 

Теги: