В Українському Домі «Перемога» презентували проект «Відродження борщівської сорочки»

В Українському Домі «Перемога» в суботу 2 червня відбулась презентація всеукраїнського вишивального проекту «Відродження борщівської сорочки». На цій виставці представлено полотна формату 30х40, вишиті давніми борщівськими техніками. Майстрині з різних куточків України вишивали ці зразки стародавніми борщівськими швами: кафасор, верхоплут, битим, колодки, ретязь, пряма лиштва. На урочисте відкриття приїхало 18 учасниць проекту. Автор проекту – Майя Юркевич, схеми впорядкувала Вікторія Кривоніс, зразки схем брали з книги «Борщівська народна сорочка» Олексія та Людмили Покусінських.

Автор і учасниця проекту Майя Юркевич повідомила, що виставка діятиме до 23 червня. Потім ця виставка буде експонуватись в Києві. Далі – в жовтні – її зможуть побачити жителі Відня. Якщо хтось візьме на себе організацію виставки, то можна виставити ці 22 зразки у будь-якому місті світу. Звертатись потрібно безпосередньо до організаторки Майї Юркевич.

Після урочистої частини розпочалось безпосередньо саме відкриття виставки відшитих зразків. Ці зразки представили дівчатка з дитячої школи моделей «Katrin Models Managment» – вони під гучні оплески виходили на сцену, і кожна в руках тримала по одному відшитому зразку. Потім ті 22 зразки повішали в холі на першому поверсі для експонування на час виставки.

Також поруч, в холі, демонструвалась одноденна виставка (спеціально до відкриття цієї виставки відшитих борщівських зразків) борщівських автентичних строїв з родинної Етногалереї «Спадок», що належить родині Демкур з Тернополя. «Етногалерея «Спадок» є партнером цього унікального всеукраїнського проекту, – розповідає керівник проектів цієї етногалереї Наталя Волощук. – Ми підготували експозицію автентичних строїв Галичини кін. ХІХ – поч. ХХ ст. ст., намагаючись підібрати ті візерунки, ту колористику, ті техніки, які були виготовлені сучасними майстринями. Хочу вірити, що проект матиме міжнародне продовження. Тому що основне питання, коли ми презентуємо нашу автентику на різних міжнародних аренах, чи роблять такі речі у вас?.. І я завжди кажу, що так, в нас є «Школа борщівської народної сорочки», яка робить такі вироби, і ці давні техніки і відроджуються, і популяризуються».

Людмила Банзула зі Львова – одна з учасниць. Каже, що знає Майю Юркевич і Вікторію Кривоніс дуже давно, ходила до них на курси борщівських швів, де вивчала техніку верхоплуту. Дуже багато вишиває різними техніками. Білим по білому і вирізування – це ті техніки, якими вишиває найчастіше. Також, каже пані Людмила, дуже багато змережує сорочки вручну.

Уляна Перхалюк – викладачка Теребовлянського вищого училища культури, майстер художньої вишивки. Вишила чимало сорочок, зокрема й борщівських. Давно стежить за діяльністю «Школи борівської народної сорочки», дружить з її організаторками – Маєю Юркевич і Вікторією Кривоніс. Дуже їй подобається, як подається діяльність школи в інтернеті. Цей проект зі зразками відшитих давніх борщівських технік називає змістовним, грандіозним і дуже добре продуманим. Ще Уляна Перхалюк розказала, що в 2011 році в Тернополі на фестивалі «Цвіт вишиванки» за чоловічу вишиту борщівську  сорочку вона виграла перше місце. Цю сорочку вона вишила для свого вчителя Богдана Іваноньківа.

Лариса Овчарук, бізнес-тренер з Тернополя, вважає, що це дуже сильний і глибокий проект, адже він допомагає нам доторкнутись до наших традицій, нашого коріння, відчути силу наших предків. Процеси популяризації і відродження, в даному випадку технік борщівської автентичної вишивки, потребують часу. І саме такі проекти доносять до людей красу цієї автентичної вишивки і дають віру, вважає пані Лариса. Адже побутує думка, що це дуже складні техніки і важко навчитись їх відтворювати. Але це не зовсім так і саме це довели 24 майстрині, які відшили ці зразки. «Для мене, як для бізнес-тренера, який працює з майстрами, участь в цьому проекті, стала неабияким досвідом, – каже Лариса Овчарук. – Я на собі відчула, що таке натхнення для майстрині. Як легко шиється, коли є натхнення. І як складно, коли натхнення покидає, а терміни виконання «горять»… Вважаю, що це велика майстерність – поєднувати творчість, зберігати натхнення і знаходити шляхи монетизації свого хобі, налагоджувати бізнес процеси і одночасно продовжувати творити».

Репортер Галина Жук 

Фото автора

 

 

 

Теги: