В Краєзнавчому музеї розквітла “Мережана весна”

В Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрилась виставка “Мережана весна”. Це персональна виставка членів НСМНМУ Галини Дудар – витинанка і Алли Шушкевич – лялька-мотанка. Також на виставці експонуються роботи майстринь творчого об’єднання «Берегиня», яких Алла Шушкевич навчала виготовляти ляльки-мотанки.

На виставці «Мережана весна» Галина Дудар представила 72 свої витинанки. 32 з них – це мініатюри. Це все нові роботи. Виставку планували до Великодня, але дещо змістилися по часу, тому вирішили зробити виставку на тему весни і Великодня. На всіх витинанках в Галини Дудар птахи, квіти, весна, Великдень. На цій виставці вона вперше спробувала зробити не монохромні витинанки, а витинанки з багатоколірного паперу. Також на виставці представлено маленьку серію її мініатюр – листівок-витинанок з текстами українських пісень. В них текст написано від руки. Галина Дудар каже, що це може бути гарним сувеніром для тих, хто їде за кордон.

Алла Шушкевич – вчитель-методист школи №11, народний майстер, член спілки НСМНМУ. Каже, що лялька-мотанка прийшла до нас з минулого. Вона завжди була там, де була мама і дитина. Це – фольклор. Лялька-мотанка, як пісня, як вишивка передавалися на наших землях з покоління до покоління. «Дуже корисно для діток вчитися робити ляльки-мотанки, – каже Алла Шушкевич. – Адже це розвиває в них моторику пальців. І коли діти навчаться щось виготовляти на малому, то згодом в зрілому віці будуть щось робити вже велике. Наприклад, одяг для ляльки-мотанки – згодом дівчина буде вишивати сорочку, будучи в дорослому віці. На цій виставці майстрині представили дуже достойні роботи. На деяких з них майстрині використали до десяти вишивальних швів.»

Світлана Галущак з творчого об’єднання «Берегиня» організувала учасниць цього об’єднання. Каже, що продовж року практично щотижня збиралися в «Етно-центрі» бібліотеки №4 для дорослих і проводили там своє дозвілля. Навчалися різних видів рукоділля – валяння, вишивка, мережки, ляльки-мотанки. І от прийшла ідея зробити не просто ляльку-мотанку, а ляльку-мотанку з використанням особливостей регіональної вишивки і костюму. Алла Шушкевич відгукнулася на пропозицію допомогти зробити таку виставку. Майстрині планували зробити по одній ляльці, але дехто з них вже не міг спинитися і робив по 2, 3, 4. Світлана Галущак каже, що всі учасниці дуже задоволені результатами, дуже здружилися під час проекту. Вони ретельно підбирали одяг для своїх ляльок, прикраси, ділилися кусочками тканини для плахти, хустинами на голову ляьки-мотанки відповідного регіону… Кожен вибирав регіон собі сам.

Майстриня Надія Луцишин зробила не одну ляльку-мотанку, а цілу родину. Каже, що спочатку вона зробила дівчину, потім захотілося їй для дівчини зробити хлопця. Потім пасувало зробити для них дітей. І на кінець зробила ще й бабусю і дідуся. Вся сім’я виготовлена за мотивами народного одягу Борщівщини, Тернопільської області. Всі вишивки – це старовинні шви: верхоплут, битим, двостороння гладь, вузлики. Хрестика тут немає, хоча вишивати хрестиком їй теж подобається. Щодо крою, то дуже стали в пригоді курси крою і шиття, на які пані Надія колись ходила. Для цієї виставки крій сорочок давала Алла Шушкевич. «Тканини для вишиванок ляльок-мотанок – це все залишки від сорочок, які я вишивала для свого чоловіка і для своїх синів, – каже Надія Луцишин. – А імена для цієї родини ляльок-мотанок придумувала вся моя родина».

Наталя Грицишин з Теребовлі теж є учасником творчого об’єднання «Берегиня», тому з радістю прийняла участь в цій акції. Вона представила свою ляльку за мотивами вишивок Волині. Зразки вишивок Наталя брала з альбому, упорядником якого була мама Лесі Українки – Ольга Петрівна Косач. Для виготовлення костюму своєї ляльки-мотанки використовувала різноманітні шви: зволікання, хрестик, підгин прутиком, змережування черв’ячком.

Для Галини Переймибіди це була перша спроба виготовлення ляльки-мотанки. Для створення своїх ляльок для цієї виставки вона досліджувала регіон Полісся, Волинь. Вони всі різні, але всіх чотирьох захотіла прикрасити на голові віночками.

Олександра Ситник теж є учасницею «Берегині». Для виставки вона вирішила зробити дві ляльки-мотанки – «Гуцулку Ксеню» і «Наталку Полтавку». Перша – за мотивами сорочок із села Вербовець, Івано-Франківської області. Для сорочок цього регіону є характерним кручений шов однотонного кольору, або двох кольорів – червоного і синього. Саме ці кольори взяла Олександра Ситник для ляльки. Ще в сорочці цієї ляльки-мотанки використано інші шви, притаманні для цього регіону – набирування, гачкування, ретязь. Друга лялька-мотанка має мотиви, притаманні полтавським народним сорочкам, зокрема, сорочкам з міста Гадяч. Техніки, відповідно, характерні для Полтавщини – вирізування, лиштва, ретязь, змережування, солов’їні вічка.

Всього у виставці взяло участь 12 майстринь, які представили  27 ляльок з більше 10 етнографічних регіонів. Використано понад 30 вишивальних швів. Перелік майстринь, які взяли участь у виставці: Галущак С., Ситник О.,  Грицишин Н., Стухляк М., Балабан Н., Переймибіда Г., Луцишин Н., Яциковська Т., Войнарська Є., Городиська Г., Кривоніс В., Луцька А.

Репортер Галина Жук

Фото автора