Опубліковано:

Український проект «Пустіть в реанімацію» підтимали у Бельгії

Для тих батьків, близьких родичів, хто годинами просиджує біля закритихь дверей реанімації без можливості увійти усередину, щоб побачити своїх рідних цей проект фактично відкриває двері реанімацій будь-яких лікарень. 

Рух «Пустіть в реанімацію» отримав нагороду European Communication Award як кращий комунікаційний проект року в некомерційній сфері. Творці проекту прагнуть, щоб медицина в Україні була орієнтованою на сім’ю. У світі практика присутності рідних, вільного відвідування хворих у реанімації є нормою. В Україні тількі у 2016 році Міністерство охорони здоров’я своїм наказом дозволило українцям цілодобово відвідувати хворих у реанімації. Особливо важлива присутність рідних для дитини. Питання вільного доступу у реанімації підняла Ірина Кудінова. Після смерті свого сина вона заснувала громадську ініціативу за відкриті реанімації «Бути поруч». Ірина наголошує: “Перебування у відділенні інтенсивної терапії — складний і непередбачуваний процес. У боротьбі за життя людина потребує не тільки професійної лікарської допомоги, а й постійної підтримки близьких”. У свій час компанія «Пустіть в реанімацію» отримала потужну підтримку — від лайків і поширень у Facebook до матеріальної та волонтерської допомоги. У результаті МОЗ пішло назустріч відвідувачам і розпорядилось відкрити доступ до відділень інтенсивної терапії. Але іноді самі родичі не знають про таку можливість або бояться нашкодити пацієнту. Також в Україні існує Асоціація батьків передчасно народжених дітей — «Ранні пташки». Коментує Євгенія Шунько, завідувачка кафедри неонатології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика: “Неонатологія є насамперед спілкуванням і взаємодією між лікарями, сім’єю та дитиною. Дитина потребує материнського догляду, а у реанімаційному відділені він стає запорукою успішного лікування. Неонатологічні відділення давно дозволяють батькам спільне з дитиною перебування. Як приклад — ОХМАТДИТ, де тривалий час для виходжування недоношених немовлят використовується метод “мати-кенгуру””. Президент Асоціації неонатологів України Тетяна Знаменська підкреслює, що медики та батьки повинні бути союзниками під час лікування дитини. Рідні, за її словами, можуть бути корисними, піклуючись про малюка і так прискорюючи його одужання. Координаторка програм раннього втручання Мерсе Леонхардт (Іспанія) розповіла, що в її країні реанімації відкриті вже десять років, і це дало відчутний результат. Спочатку батьки розгублені, не знають, як діяти, проте завдяки допомозі лікарів і психологів їм вдається пришвидшити одужання дитини. Більше того, у майбутньому такі малюки демонструють набагато кращі показники розвитку, стійкості до стресів і захворювань.  Як діяти правільно, провести переговори з адміністрацією лікарні, як вести себе у реанімації, щоби не заважати роботі медиків і ще багато корисних порад є на сайті кампанії «Пустіть в реанімацію». Наприклад порада, щодо відмови у відвідування людини, дитини у реанімації – активісти прописали послідовність дій при забороні проходу до реанімації. У розмові з лікарями варто посилатися на наказ МОЗ №592. Якщо відмовив черговий лікар — пишіть заяву на ім’я головного лікаря з вимогою письмової відповіді. Якщо відмовляє і він, треба звертатися у МОЗ, до омбудсмена чи на гарячу лінію уряду. Це стосується будь-яких реанімацій, адже наказ дозволяє відвідувати там і дорослих, і дітей.

Голова Асоціації «Ранні пташки» Олександра Балясна наголошує на важливості правильно побудованої комунікації між лікарями та родиною. Батьки не тільки мають гарантовану можливість доступу до палати дитини, а й право знати все про її стан здоров’я.

 

https://www.tenews.org.ua/

 

Мудра Олена / ТМЦ.ІНФО - Тернопільський Медіа Центр

Переглядів: 11