Опубліковано:

Саудівці кидають Росії виклик

Принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман Аль Сауд та президент Росії Володимир Путін

Принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман Аль Сауд та президент Росії Володимир Путін

Проголошуючи курс на подолання нафтової залежності, модернізацію і лібералізацію, Саудівська Аравія обирає кардинально інший вектор розвитку, ніж Росія.

Західні поняття модернізація, лібералізація та диверсифікація якось зовсім не в’яжуться з образом ультраконсервативної мусульманської монархії Саудівської Аравії. Однак саме до цього зводиться опублікована в Ер-Ріяді широкомасштабна програма соціально-економічних реформ Saudi Vision 2030. Її головна мета – щоб країна, яка казково розбагатіла на експорті нафти, в найкоротші терміни перестала залежати від джерела свого багатства.

Ер-Ріяд починає революцію згори

По суті ця програма означає, що ключовий гравець на світовому ринку нафти, поряд з США і Росією, проголосив кінець нафтової доби. Бо інакше навіщо демонстративно відвертатися від того, чим природа настільки щедро обдарувала надра твоєї країни? Кам’яна доба, як відомо, закінчилась не через брак каменю. І нафтове століття закінчиться не тому, що будуть вироблені всі до останнього родовища. Просто в мінливому світі 21-го століття видобуток нафти вже перестав або ось-ось перестане бути мотором економічного і соціального розвитку, яким він був у 20-му столітті. Тепер це лише одна з галузей, але не більше того.

Те, що це усвідомили саме в Ер-Ріяді, є справжньою революцією, хоча таке визначення теж зовсім не в’яжеться з усталеним образом “шейхів”. Але все це можна пояснити: саудівська королівська сім’я вирішила запустити революцію згори, оскільки за умов різкого скорочення нафтових доходів і швидкого загострення соціально-економічних проблем в країні революція рано чи пізно може початися і знизу.

Поки, щоправда, Саудівська Аравія оприлюднила лише плани і наміри. В реальності все може піти зовсім не так, як це задумав за сприяння міжнародної консалтингової компанії McKinsey другий у списку на саудівський престол амбітний 31-річний принц Мухаммед бін Салман аль Сауд, який опікується в Ер-Ріяді економікою, фінансами, а також нафтовою і військовою сферами.

Нафта більше не вважається головним джерелом добробуту

План “національної трансформації” красномовно свідчить про те, на який вектор розвитку Саудівська Аравія має намір зробити ставку. Відразу ж впадає в очі, що він кардинально відрізняється від того шляху, яким йде зараз Росія. Таким чином, Ер-Ріяд опосередковано, і частково прямо, кидає виклик Москві. Досі вони конкурували в основному на ринку нафти та в зовнішній політиці. Тепер додасться ще конкуренція моделей розвитку.

Кардинальна відмінність: саудівці, що сидять на все ще гігантських і при цьому легкодоступних запасах нафти, прийняли принципове рішення більше не сприймати її як головне джерело майбутнього добробуту країни. Тим часом в Росії, як і раніше, сплять і бачать, як би скоріше виросли ціни на нафту, щоб кинути сотні мільярдів доларів на освоєння найбільш важкодоступних родовищ в Сибіру і Арктиці.

Програма ринкових реформ і лібералізації суспільства

Друга важлива відмінність – зіткнувшись із падінням цін на нафту, Ер-Ріяд вже розробив і представив найбільшу в історії країни програму ринкових реформ. У Москві жодної подібної за масштабами програми навіть близько немає, лише подейкують, що колишній міністр фінансів Олексій Кудрін почне розробляти щось таке на період після президентських виборів 2018 року.

Третє: соціальні і суспільні зміни в країні, що живе за особливо суворими ісламськими законами, спрямовані на обережне розширення громадянських прав і свобод, особливо прав жінок, тобто врешті-решт на певну лібералізацію режиму і скорочення релігійного впливу на повсякденне життя. Росія в порівнянні з Саудівською Аравією, природно, незрівнянно більш вільна, ліберальна і світська держава. Ось тільки вектор розвитку у неї зараз зворотний: справа йде до закручування гайок, до посилення ролі церкви.

Посилення геополітичної конкуренції

Ще одна важлива відмінність: Саудівська Аравія, яка є чи не всесвітнім символом нафтового бізнесу, проголосила тепер розворот в бік відновлюваної енергетики, а конкретно – сонячної. Росія, що має на своїй величезній території можливості для спорудження і сонячних, і вітряних, і геотермальних електростанцій, продовжує наполегливо ігнорувати магістральний напрям розвитку світової енергетики.

Однак програма реформ Саудівської Аравії містить не лише концептуальні, а й цілком конкретні виклики для Росії. Головний з них знов-таки пов’язаний з нафтою, точніше – з цінами на неї. У нових умовах вони перестають грати для Ер-Ріяда колишню життєво важливу роль, а тому в нього більше немає стимулу в будь-який спосіб домовлятися з іншими нафтовидобувними країнами про заморожування або скорочення видобутку. Саудівці навіть можуть дозволити собі свого роду розпродаж за зниженими цінами, щоб підштовхнути внутрішні реформи.

Іншим викликом може стати запланований принцом Салманом в межах програми диверсифікації економіки розвиток національної оборонної промисловості. Якщо саудівці в цій справі досягнуть успіху, вони в перспективі можуть почати активно продавати свою продукцію, скажімо, арабським братам в регіоні, а це вже безпосередньо вдарить по інтересах найважливішої російської несировинної експортної галузі.

Якщо реформи вдасться провести, економічне і військово-технічне посилення сунітської Саудівської Аравії стане вельми серйозним стратегічним викликом для Росії, яка, підтримавши в Сирії режим президента Башара Ассада і його шиїтського союзника – Іран, на багато років перетворилася на активного геополітичного конкурента Ер-Ріяда на Близькому Сході. Адже Saudi Vision 2030 – це, звичайно ж, не просто план соціально-економічних перетворень. Це ще й програма потужної регіональної держави зі зміцнення й розширення свого міжнародного впливу.

69,2 Андрій Гурков, економічний оглядач DW

Андрій Гурков,
економічний оглядач DW
DW   Deutsche Welle
http://dw.com/p/1Id07
27.04.2016