Опубліковано:

Чому суд присяжних ніяк не приживається в Україні

Ó÷àñòíèêè ïåðâîãî â èñòîðèè íåçàâèñèìîé Óêðàèíû ñóäåáíîãî ïðîöåññà ñ ó÷àñòèåì ïðèñÿæíûõ, âî Ëüâîâå, âî âòîðíèê, 30 àïðåëÿ 2013 ã.  ýòîò äåíü â Ëû÷àêîâñêîì ðàéîííîì ñóäå Ëüâîâà íà÷àëñÿ ïåðâûé â èñòîðèè íåçàâèñèìîé Óêðàèíû ñóäåáíûé ïðîöåññ ñ ó÷àñòèåì ïðèñÿæíûõ. 27-ëåòíèé ãðàæäàíèí Ìàðîêêî îáâèíÿåòñÿ â óìûøëåííîì óáèéñòâå èçâåñòíîãî ëüâîâñêîãî âðà÷à-òðàâìàòîëîãà Ëåîíà Ôðàéôåëüäà. Îáâèíÿåìûé ïî äåëó ëè÷íî èçúÿâèë æåëàíèå, ÷òîáû åãî äåëî ñëóøàëîñü ñ ó÷àñòèåì ïðèñÿæíûõ. Âî âðåìÿ ñóäåáíîãî çàñåäàíèÿ áûëè îòîáðàíû 3 îñíîâíûõ è 2 çàïàñíûõ ïðèñÿæíûõ. 19 îêòÿáðÿ 2012 ãîäà â öåíòðå Ëüâîâà ïðîõîæèå óâèäåëè, êàê ìóæ÷èíà áüåò íîãàìè äðóãîãî ìóæ÷èíó, êîòîðûé óæå ëåæàë íà çåìëå. Ïîñòðàäàâøèé îò ïîëó÷åííûõ òðàâì ñêîí÷àëñÿ íà ìåñòå ïðîèñøåñòâèÿ. Ñîòðóäíèêè ïàòðóëüíî-ïîñòîâîé ñëóæáû çàäåðæàëè çëîóìûøëåííèêà, êîòîðûì îêàçàëñÿ 26-ëåòíèé ãðàæäàíèí Ìàðîêêî, íàõîäèâøèéñÿ â ñîñòîÿíèè àëêîãîëüíîãî îïüÿíåíèÿ.  àïðåëå 2012 ãîäà îí áûë îò÷èñëåí èç ìåäèöèíñêîãî âóçà Ëüâîâà è äîëæåí áûë áûòü äåïîðòèðîâàí èç ñòðàíû. Ïîãèáøèé - 67-ëåòíèé Ëåîí Ôðàéôåëüä - áûë èçâåñòíûì âî Ëüâîâå âðà÷îì-òðàâìàòîëîãîì, êîòîðûé 31 ãîä çàíèìàë äîëæíîñòü çàâåäóþùåãî òðàâìàòîëîãè÷åñêèì îòäåëåíèåì 8-é ãîðîäñêîé áîëüíèöû. Ôîòî Âàëåðèÿ Øìàêîâà / ÓÍÈÀÍ

Інститут присяжних в Україні днями відсвяткував 4-річчя свого існування. Світова практика залучення звичайних людей для винесення вироків у судах була введена в нашій країні разом із прийняттям оновленого КПК у квітні 2012 року. Але у нас ця система чомусь популярністю не користується: за допомогою колегії, за оцінками адвокатів, за весь цей час було проведено не більше півтора десятка справ.

Як пише “Сегодня”, за законодавством, колегія присяжних із трьох людей може вершити правосуддя тільки в кримінальних справах. І то – тільки якщо стаття КПК передбачає довічне ув’язнення. Причому про введення у процес присяжних має попросити сам обвинувачений. Також, за законом, суд оплачує присяжному проїзд і виплачує “винагороду” за участь у процесі – його розмір визначається індивідуально, але, зі слів самих присяжних, суми далекі від астрономічних і становлять кілька десятків гривень.

Стати присяжним не проблема: таким може бути будь-який дієздатний громадянин не молодше 30 років, без судимостей та хронічних психічних захворювань. Щоб потрапити у списки, необхідно написати заяву в місцеві органи влади, і коли суду знадобиться колегія, вони вам подзвонять. Так і зробила львів’янка Ольга Калитовська, яка брала участь у першому в історії України суді з присяжними, який розглядає справу про вбивство лікаря Леона Фрайфельда.

“Я заповнила анкету в міськраді, і за всіма даними була проведена перевірка: чи немає у мене проблем із судами, законом або психічних захворювань, – згадує Калитовська. – Мені говорили, що, швидше за все, мене ніколи не викличуть. Але одного разу пролунав дзвінок – і я потрапила у справу”.

Зі слів Ольги, юридичної освіти у неї немає, тому довелося вникати в тонкощі судочинства.

“Нам повинні були прочитати якийсь курс, щоб ввести в суть юридичної системи, але його не було. Ми відразу потрапили на засідання, – розповідає присяжна. – Найбільша складність у тому, що відчуваєш постійний тиск. Не йдеться про якісь там погрози. Просто на присяжних тиснуть морально – як захист, так і обвинувачення – з вимогою прийняти потрібне їм рішення. Одного разу з судового засідання мене привезли на швидкій в лікарню – здали нерви”.

Більше брати участь у судах жінка не збирається: “Мені цього досвіду вистачило до кінця життя! Засідання були по 4-5 разів на тиждень і могли тривати з ранку і до пізньої ночі. Плюс всі присяжні скаржилися на проблеми на роботі: в законі написано, що на час процесу робоче місце і зарплата зберігаються. Але якщо людина працює, наприклад, вихователем у дитячому садку, то директору просто ніким її замінити! Тоді присяжним доводиться розриватися між роботою і судом, – додає Калитовська. – Крім того, в країнах, де діє інститут присяжних, ніяка інша інстанція не може скасувати рішення присяжних. А у нас Апеляційний суд може. Який же тоді сенс у такому суді?”.

Через ці труднощі ставати присяжними українці не поспішають: навіть у столиці відчувається дефіцит охочих.

“В одному районі Києва записалося 14 людей, а в іншому навіть 7 не набралося”, – сказали нам у Київраді.

У професійному середовищі згодні: робота інституту присяжних в Україні не склалася.

“У КПК норма існує, але лише на папері. У реальності судових проваджень із залученням присяжних – близько 10-12 за всі 4 роки існування”, – розповів нам столичний адвокат у кримінальних справах Євген Кузьмін.

“Збір присяжних займає колосальну кількість часу. А якщо хтось із них не з’явився, то засідання переносяться, – каже адвокат Олег Бойко. – Крім того, присяжні, так чи інакше, залежні від рішення судді: проста людина навіть підсвідомо вірить думціпрофі. А це вже упередженість”.

 

Українські новини
http://ukranews.com/news
28 квітня 2016 р.