Опубліковано:

Михайло Гончар, президент центру глобалістики «Стратегія XXI» Ми стоїмо напередодні Золотої газової ери

Михайло Гончар

Михайло Гончар

Днями перший танкер американського скрапленого газу відправився до берегів Португалії. Американські видання написали, що у випадку виходу США на цей ринок це припинить домінування Газпрому. Російські видання пишуть, що американський газ – не конкурент російському в Європі. Ми попросили прокоментувати цю подію українського експерта Михайла Гончара.

– Михайле Михайловичу, США почали транспортувати до ЄС зріджений газ. Це подають, як революційну поставку, що завдала удару по Газпрому. Ви згодні?

– Я би не перебільшував значення цієї танкерної поставки в Португалію, це швидше медіа-ефекти. Якщо брати газові ринки країн Європейського Союзу, то португальський ринок – це такий собі тупиковий ринок, який не є визначальним для всього газового ринку ЄС. Але символіка в цьому є. Її не треба применшувати, але й перебільшувати теж не варто. Я би сказав так: ця подія, вона швидше знаменує собою переведення із віртуальної площини в практичну площину тематики постачання скрапленого газу з Північної Америки в Європу. Про те, що цей час Х настане, і що буде він десь там в році 2016 чи 2017-у, про це вже мова ведеться по суті років зо п’ять. Але розмови про це, медійні дискусії на цю тематику на тлі підготовки низки американських компаній, будівництва відповідної інфраструктури на атлантичному узбережжі Сполучених Штатів самі по собі здійснювали протягом цих п’яти років вплив на європейський газовий ринок. Бо всі чудово розуміли, що якщо американці взялися за цю справу, то вони її доведуть до пуття. Ну, і так власне трапилося. Тож, звісно, перші постачання не можуть бути масовими. Не треба розраховувати, що мільйони тонн американського скрапленого природного газу підуть на європейський ринок. Але, я думаю, що років зо три, швидше десь на горизонті 2020 року, ми матимемо абсолютно іншу ситуацію, де спрацьовуватиме не тільки чинник американського скрапленого газу, але й спрацює ефект доміно на світовому ринку СПГ, який по суті серйозно збільшить пропозицію скрапленого газу для європейського ринку. Світ клином на Сполучених Штатах не зійшовся. Поглянемо на плани Австралії. В 20-х роках вона вийде, якщо не на перше, то на друге місце в світі по обсягах виробництва скрапленого природного газу. Вона навіть за цими планами може перевершити Катар, який на сьогодні є лідером. Але це не означає, що австралійський скраплений природний газ прийде в Європу. В Європу він не прийде, він просто буде домінувати на ринку азіатсько-тихоокеанського регіону, а катарський газ, левова частка якого традиційно надходила на ринок АТР, буде змушений розвернутися більшою мірою у бік Європи. І от тоді для Європи, в принципі, настає, як колись писало міжнародне енергетичне агентство, золота газова ера – велика пропозиція трубопровідного газу з постачаннями з Норвегії, Росії, Північної Африки і велика пропозиція скрапленого газу, який надходитиме з боку країн Близького Сходу, передусім Катару, а також з боку Північної Америки – США і Канади. І це означає, що конкурентність на європейському ринку ще більше виросте.

– Можна стверджувати, що ера Газпрому, як монополіста, завершилася?

– В принципі – так. Ера «Газпрому» насправді стала йти до низу практично синхронно з використанням ним газу в якості зброї, себто починаючи з 2006 року, особливо в 2009 році. Так, газ можна використати як зброю і «Газпром», чи точніше Росія, доволі успішно це робили. Але питання в тім, що при застосуванні будь-якої зброї завжди є ефект віддачі. Тож, які б там пропагандистські версії «Газпром» не наводив, пояснюючи, що причина не в Росії, а в Україні, яка є ненадійною транзитною ланкою, краде газ і так далі, тим не менше в Європі дедалі більше зростає недовіра саме до Росії і «Газпрому». І поява в Європі американського скрапленого природного газу, навіть якщо це будуть відносно невеликі обсяги, здатна справити додатковий понижуючий ефект на газові ціни. А це буде на руку європейським споживачам, європейській економіці. І тому Європа зацікавлена в тому, щоб подальший рівень конкуретності на ринку зростав за рахунок постачання газу з різних джерел, те, що називається диверсифікація.

Росія ж у газових планах зазнала тотального краху – стратегічні газові плани я маю на увазі. Достатньо пригадати те, яких «планов громадьё” свого часу малював «Газпром», коли намагалися показати як буде розвиватися російський газовий експорт, те, що називається, по всьому світові. Лише варто пригадати плани десь кінця минулого десятиліття, що великі обсяги російського скрапленого газу почнуть надходити на територію Північної Америки, перш за все в Сполучені Штати. І практично малювалася цифра, що в 2015 році експорт російського скрапленого газу на територію Північної Америки, в США і Канаду, може сягнути 60 млрд кубів, а в країни азіатсько-тихоокеанського регіону – близько 30 млрд кубів, перш за все в Китай через так звану «Силу Сибіру».

Але нічого цього не відбулося, абсолютно. 2015 рік минув, постачання скрапленого газу з Росії в Сполучені Штати дорівнює нулю. Натомість реалізувались плани Сполучених Штатів по розробці, розширенню видобутку нетрадиційного газу, в подальшому його скрапленню через будівництво відповідної інфраструктури, і експорту в Європу. От зараз ми бачимо, що ці плани реалізуються.

57-2 Газ

– Можна стверджувати, що ера Газпрому, коли він використовував вуглеводні, як зброї завершилася?

– Можна так сказати, що в умовах низьких цін на вуглеводні та за теплої зими газова зброя неефективна. В умовах високих цін, в умовах холодних зим, так, спрацьовує. А Генерал Мороз не був союзником Москви останні дві зими, а метеокліматичне явище Ель-Ніньо допомогло нам і минулої, і позаминулої зими. Ель-Ніньо має глобальний характер, воно існувало й раніше, просто воно не було помітне для нашої частини – для північної півкулі. І в цьому контексті важливо, але воно стало впливати безпосередньо у зв’язку зі зміною певних течій в Атлантичному океані.

– Добре. Михайле Михайловичу, а що нам з того, ну от – якщо почнеться війна цін, що Україні – буде якийсь зиск? 

– Звичайно. Останні два роки, починаючи з 2014 року, коли влітку ціни на нафту пішли вниз, для нас настав надзвичайно сприятливий період. Період низьких цін на нафту, відповідно, веде до низьких цін на газ. І головна особливість, що якщо до цього часу так чи інакше прив’язка цін на газ здійснювалася до нафтових цін, то зараз вже навіть «Газпром» говорить про те, що там такі «крамольні думки» у них виникають, що можна зробити відв’язку. Що ціни на газ мають формуватися вже незалежно від нафтових цін. Ну це логічний підхід, тому що в умовах, коли газові ціни падають вниз за нафтовими, то надходження експортерів газу скорочуються. Але звичайно, відв’язавши газові ціни від нафтових з метою підвищити газові ціни, то вони теж програють, тому що конкуренція на газовому ринку зростає. Тому грати можна, по-суті, тільки на понижуючому тренді. І в цьому сенсі збільшення конкуренції на газовому ринку за рахунок постачань скрапленого газу буде означати для нас дві важливі речі. Перша річ, що ми з європейського ринку зможемо брати ще більш дешевий газ. Друга річ, що «Газпром» матиме все менше можливостей накручувати ціну на газ для нас чи для європейців. Останні тижні спостерігається тенденція деякого зростання. А в даному випадку це тенденція – швидше мікротенденція, яка зміниться все одно падінням. І далі – чи більшою, чи меншою мірою залежатиме ціна газу від нафтових цін, вона все більшою мірою визначатиметься конкуренцією на ринку газу. За результатами минулого 2015 року, імпорт в Європу скрапленого газу зріс майже на 16 відсотків порівняно з 2014 роком. Це дуже суттєве зростання, яке і ставить своєрідний бар’єр для росту газових цін. Для нас це дуже позитивне явище. І зараз ми бачимо, як відбувається падіння цін на газ на європейському ринку на спотових ринках. І вже, скажемо, різниця між цінами на газ на ринку ЄС і ринку Сполучених Штатів Америки не така кричуща, як це було раніше. Різниця в цінах, наприклад, у травні 2013 року між цінами на газ на північноамериканському ринку і на європейському ринку була практично трикратна. В 3 рази дорожчими були ціни на газ ЄС, ніж на хабі в Сполучених Штатах. Якщо візьмемо зараз ситуацію наприкінці квітня місяця, то ця різниця становить десь приблизно 1,8 раза.

– Може Україні треба якийсь термінальчик побудувати?

– Термінальчик на Чорноморському узбережжі не вирішить питання доти, доки не вирішено питання з проходженням Босфору. А тут позиція Туреччини лишається незмінною. Тому нам краще за цих обставин збудувати додатковий інтерконектор з Польщею, розширити транскордон газових сполучень, який існує між українською і польською газотранспортними системами, і за сприятливою ціновою кон’юнктурою використовувати польський термінал в Свіноуйсьце для імпорту певних обсягів газу для себе. Звичайно, що отримувати ми його будемо в трубопровідному вигляді.

 

Розмовляла Лана Самохвалова
Укрінформ
http://www.ukrinform.ua
26.04.2016