Опубліковано:

Богдан Лукасік, польський бізнесмен З Україною зараз вигідніше вести бізнес, ніж із Китаєм вчора

Фото: http://www.polradio.pl

Фото: http://www.polradio.pl

Не секрет, що більшість іноземного бізнесу побоюється інвестувати в Україну – як з огляду на безпекову ситуацію на сході країни, так і на недостатні темпи економічних змін, що могло б заохотити потенційного інвестора з-за кордону.

Проте, не всі так вважають. Частина бізнесу, якраз навпаки, вбачає в нинішніх українських реаліях не загрозу, а хороший шанс на початок інвестицій. Під час нещодавньої міжнародної конференції у Варшаві “Україна від минулого до майбутнього” співвласник компанії Modern-Expo Богдан Лукасік переконував, що ризики в Україні справді є високими, але й прибутки є набагато вищими, ніж у безпечній і ситій Європі. Під час своєї презентації польський бізнесмен підкреслив, що спільно з українським партнером він започаткував в Україні майже 20 років тому свій бізнес і жодного разу не пошкодував про це.

Про плюси і мінуси ведення бізнесу в Україні, зміни інвестиційного клімату після Революції Гідності, а також гуманітарну складову своєї місії в Україні польський бізнесмен розповів в інтерв’ю варшавському кореспондентові Укрінформу.

Довідка. Польсько-українська компанія ModernExpo має дві фабрики в Україні – у Луцьку та Верхньодніпровську Дніпропетровської області, працевлаштовує 2 тисячі осіб. Зі своїм асортиментом продукції (торгові стелажі, холодильне обладнання, касові бокси, “рішення” для магазинів на АЗС, обладнання з нержавіючої сталі тощо) компанія вийшла на ринки 56-и країн світу, постачаючи свою продукцію, зокрема, таким компаніям як McDolands, PepsiCo, CocaCola тощо.

УКРАЇНА Є БІЛЬШ КОНКУРЕНТНОЮ ЗА ЄВРОПЕЙСЬКІ КРАЇНИ

– Пане Богдане, чи плануєте й надалі розвивати свій бізнес в Україні, будувати нові фабрики?

– Нові фабрики зараз будувати не плануємо, оскільки і на діючих підприємствах маємо значні виробничі площі – майже 85 тис. кв. м, і поки що нам більше не потрібно.

– Під час своєї презентації ви зазначили, що в Україні, попри кризу, і далі ведення бізнесу є досить прибутковою справою. Чи це означає, що ви продовжуватимете заохочувати польських бізнесменів, аби вони інвестували в Україні?

По-перше, Україна володіє величезним внутрішнім ринком, тобто потенціал України як країни є величезним. Так, можливо дохід на душу населення є меншим (ніж у Польщі – ред.), але цей ринок не є насиченим.

По-друге, Україна є прекрасним місцем для виготовлення продукції, яка може експортуватися далі. І це виникає з нижчих цін на електроенергію, менших витрат на виробництво, нижчих зарплат для персоналу. В сукупності все це приводить до того, що Україна є більш конкурентною за європейські країни. А беручи до уваги те, що в даний момент діє угода про зону вільної торгівлі з ЄС, тобто є вільний приплив товарів з України до ЄС, це створює прекрасну виробничу платформу майже для кожного. Тобто, з одного боку, можна використовувати локальний ринок, а з іншого боку – надлишкова продукція може експортуватися.

Крім того, девальвація гривні на сьогодні також має дуже корисний вплив на виробництво. Згідно з моїми даними, на сьогодні вартість виробництва в Україні є нижчою, ніж у Китаї. І поки весь світ із різними бар’єрами й перепонами імпортує окремі види продукції з цієї країни та чекає на постачання 30-60 днів, то альтернативою є відкриття фабрики в Україні. Вартість відкриття підприємства буде такою ж або й нижчою, ніж у Китаї, а логістика займає кілька днів. Адже вантажівка з України до Парижа їде кілька днів. І це величезна перевага. Усі говорять, що Польща є центром Європи, але насправді цей центр є в Україні.

– Чи ці аргументи сприймаються вашими колегами, які мають кошти і шукають привабливі проекти й місця для інвестицій?

– Інвестиції в Україну зараз пов’язуються з ризиками, які є непередбачуваними. Йдеться як про політичні ризики, так і ризики, пов’язані з військовим конфліктом на сході України. Люди ставляться до цього скептично. Моєю головною метою, як члена клубу бізнесу в Люблінському воєводстві, є сприяння у налагодженні контактів і започаткування бізнесу поступовими невеликими кроками. Адже складно когось заохочувати, щоб він одразу відкрив фабрику на дві-три тисячі працівників. Нашим завданням є допомога малим і середнім фірмам з обох боків кордону у налагодженні співпраці.

Я свою місію вбачаю у демонстрації України як приязної країни, де люди мають схожу культуру, що у нас спільні історичні корені. У взаємовідносинах ми маємо більше позитиву ніж негативу, маємо змогу спілкуватися навіть без знання мови. Усе це – величезний капітал, який гріх було б не використати.

– Під час свого виступу на форумі ви згадали, що в окремих аспектах ведення бізнесу в Україні може бути навіть простішим, ніж у Польщі…

– Так. Банківська система є простішою, пропри те, що кредити є відносно дорожчими. У Польщі вимоги органу фінансового контролю є досить складними, є багато обмежень, а в Україні таких обмежень немає. Тому, в Україні теоретично легше можна отримати кредит, але за вищий процент.

Відповідно до останнього звіту Світового банку (Doing Business Project), cтрибок України на 25 позицій спричинено спрощенням процедур реєстрації фірми та сплачення податків. Насправді, податки в Україні є низькими, набагато нижчими від польських: є багато пропорційних податків, мінімальні податки з прибутків. Це все є позитивом, який бізнесмени повинні проаналізувати, і не втікати з податками на Кіпр чи Віргінські острови, а інвестувати в Україні й черпати від цього фінансову користь.

На жаль, на протилежній шальці терезів ведення бізнесу в Україні є складнощі у питаннях підключення електроенергії, газу, отримання дозволів на будівництво. Дозволи й адміністративні бар’єри в Україні є значними, більшими ніж у Польщі. Однак є сподівання, що люди, які зараз прийшли до влади в Україні, зокрема і з бізнесу, намагатимуться зруйнувати ці бар’єри. І цей стрибок із 112-го місця в 2014 році до 87-го роком пізніше свідчить, що ці зміни тривають.

Богдан Лукасік

Богдан Лукасік

КОРУПЦІЯ ІСНУЄ ТОДІ, КОЛИ НА НЕЇ ПОГОДЖУЮТЬСЯ

– Посол України в Польщі Дещиця на форумі заявив, що однією з найбільших перепон для ведення бізнесу між Україною та Польщею і загалом ЄС є кордон і погана прикордонна інфраструктура. Що ви додали б до цього переліку?

– Так, прикордонна інфраструктура, погані дороги. Хоча, з іншого боку, покращилася готельна інфраструктура. Вона зараз не є гіршою, ніж у Польщі, а подекуди навіть кращою.

– А корупція?

– Корупція існує тоді, коли на неї погоджуються. Наша фірма ніколи не давала хабарів, і якось із цим живемо 20 років. Якщо фірма не робить брудних справ – немає бажання вкрасти ПДВ чи не заплатити податку, то й немає підстав до корупції.

– Але, наприклад, зволікання з оформленням митних процедур на кордоні під різними причинами з натяком на хабар може траплятися, і ви з цим, напевно, теж стикалися?

– Так. Це трапляється й зараз. Але наведу інший приклад з польської перспективи, адже в Польщі також є схожі випадки. Ми здійснюємо інвестицію в економічній зоні в Люблінському воєводстві, маємо план на її реалізацію. І от перед отриманням дозволу на будівництво екологічна організація подає протест, каже, що підготує якийсь рапорт, фактично вимушуючи від мене хабар. Я їм відповів відмовою, сказав, що це незаконно. З цією справою реалізація інвестиції затягнулася на вісім місяців. Тому в Польщі теж такі ситуації трапляються.

– І як ви вчинили з цією екологічною організацією?

– Я подав до суду, наполягаючи, що вони не мають на це права, і пройшов усі судові інстанції. Так само і з кордоном: якщо ніхто не даватиме і не пропонуватиме хабарі, то не буде корупції. Передусім, щоб не було корупції  – не треба давати і не треба погоджуватися на такого роду ситуації. Не розумію пояснень людей, що вони нібито мусять дати хабар. Ні, не мусять! Для цього суспільство має змінюватися зсередини. Бар’єрів для ведення бізнесу у кожній країні є багато. Я, наприклад, маю величезні проблеми з веденням бізнесу в Німеччині чи Франції, де ми відкрили свої фірми-дочки. Якщо б я почав розповідати про всі проблеми, то мені ніхто б не повірив. Ось де є справжні перепони…

Ми (поляки – авт.) розуміємо бар’єри для ведення бізнесу в Україні, оскільки самі мали такого роду перепони в 90-х роках. У нас ці бар’єри частково подолано. Утім, Польща не далеко відірвалася від України: за рейтингом Світового банку лише на понад 20 позицій – це небагато. Якщо Україна подолає бар’єри щодо отримання дозволів на будівництво і підключення газу та світла, наведе порядок із пожежною службою, то автоматично підніметься ще на кільканадцять позицій. Ідеться про всі ці органи перевірок, контролю, що насправді є країною у країні.

– Що змінилося на краще у веденні бізнесу в Україні після Революції Гідності?

– Дуже багато змінилося. Насамперед, те, що я помітив, – місцеві органи влади в Україні почали дивитися на підприємців не як на потенційних злодіїв, а як на тих, хто працевлаштовує людей, платить податки і впливає на розвиток регіону й країни в цілому. І це величезна ментальна зміна у мисленні. У їхній поведінці видно прихильне ставлення і бажання допомогти. А друга позитивна зміна – значна відкритість для іноземних інвесторів на всіх рівнях. З ким би я не говорив, всі в Україні є відкритими, готові запрошувати інвесторів і їм допомагати. Це дві найбільш очевидні зміни.

– Під час презентації ви згадали, що активно долучаєтеся до гуманітарних проектів в Україні, зокрема допомагали українській армії й людям на сході країни. Розкажіть про це детальніше?

– В Україні ми працевлаштовуємо 2 тис. працівників, а це означає 2 тис. сімей. Якщо з твоєї фабрики на схід їдуть люди і там гинуть, а їхні сім’ї залишаються без допомоги, то це не можна залишити без уваги. Коли держава була повністю зруйнована, а армія не була готовою до оборони, то звичайні люди беруться за допомогу.

Діяльність фундації “Волинь 2014” є ідеєю мого бізнес-партнера Петра Пилип’юка, який не міг сидіти спокійно у ситуації, яка складалася в Україні в 2014 році. Він зібрав бізнесменів з Волині, і ми створили цю фундацію. Спочатку вона почала допомагати армії, оскільки такою тоді була потреба, а пізніше також почала надавати гуманітарну допомогу. Через кілька місяців після створення цієї фундації я створив у Польщі програму “Разом з Україною”. Це є суто польська ініціатива, і вона об’єднує різного роду інституції, організації, органи державної адміністрації, навчальні заклади. У статуті програми передбачається надання допомоги Україні на трьох напрямах. Перший – гуманітарна допомога для людей, які постраждали від конфлікту на Донбасі, для переселенців, для сімей, родичі яких загинули на Сході. Другий – допомога на розвиток, тобто навчання, передача польського досвіду і знань. Третій – економічний розвиток завдяки поєднанню бізнесу, демонстрації позитивних прикладів бізнес-діяльності. Країна є настільки сильною, наскільки сильною є її економіка. Якщо економіка України буде сильною, то їй не потрібною буде жодна допомога. І таким чином ми діємо з червня 2015 року. Відтоді до кінця грудня за програмою “Разом з Україною” ми передали в Україну гуманітарної допомоги на майже 1,4 млн злотих (близько $380 тис.).

– Що вам конкретно вдалося здійснити?

– Ми організовували відпочинок дітей із сімей переселенців з Донбасу в Польщі, реалізували проект підготовки до зими для переселенців, проект щодо активізації безробітних, надання психологічної допомоги військовослужбовцям, які повернулися з фронту.

Зараз на етапі реалізації є проект щодо налагодження контактів між школами обох країн. Ми хочемо організувати приїзд до Польщі українських школярів, зробити літній табір. Демонстрація дітям позитивних цінностей та змін, пошук нових друзів додатково мотивуватиме їх до важкої праці над собою, до навчання. А діти – це найкраща інвестиція в майбутнє. Я в цьому пересвідчився на особистому прикладі, коли діти переселенців з Донбасу, які приїхали з Дніпропетровська, побували торік влітку на відпочинку в Любліні. Пізніше, восени, ми організували допомогу вже у Дніпропетровську, і я всіх цих дітей побачив, як вони допомагають – розносять пакунки з допомогою, пишуть листи, тобто брали участь у допомозі як волонтери. Таким чином, вони сплачували якийсь борг, розуміючи, що варто в житті бути активнішими. Власне вони є новим поколінням України, яке підростає, і саме воно становитиме рушійну силу для України.

 

Юрій Банахевич, Варшава
УКРІНФОРМ
http://www.ukrinform.ua
25.04.2016