Опубліковано:

Яким має бути міністр охорони здоров’я?

47.1 Глузман
Мені добре. Ні грошей, ні солодкої посади я у начальства не прошу. Можу собі дозволити помріяти вголос. Слухаючи нескінченний хор депутатів і експертів, які виконують п’єсу «Кому бути міністром охорони здоров’я?», розмірковую про суєтне: яким бути міністру охорони здоров’я? І про таке, майже інтимне: чи є політична воля у наших верхніх начальників, спрямована на поліпшення ситуації в народній охороні  здоров’я?

І ось що я намріяв. Щиро. І безнадійно. Оскільки мрії мають властивість не збуватися. Колись, на самому початку нашої державної незалежності я і кілька моїх колег намагалися поліпшити, модернізувати психіатричну систему в Україні. Скажу прямо: у нас не вийшло. З простої причини: в гнилій стіні, що обсипається, неможливо замінити одну єдину цеглу. Стіна-то залишається гнилою …

Сьогодні ми розумніші. Досвідченіше. І пропонуємо своїй країні наступне. Це наші сукупні мрії.

Необхідні позасистемні зміни

  1. Заборона президенту, депутатам парламенту і членам Кабміну на діагностику і лікування за кордоном.
  2. Обов’язкове декларування витрат на діагностику та лікування в приватних клініках, медичних центрах і кабінетах (для них же, перерахованих вище).
  3. Повне або часткове злиття міністерства охорони здоров’я з міністерством соціальної політики.
  4. У силу сформованої в Україні ситуації всю систему закупівлі зарубіжних медикаментів, медичної апаратури та витратних матеріалів передати СБУ. Це дозволить ввести в зону прямої відповідальності і президента України, оскільки система СБУ відноситься до зони його компетенції.
  5. Виведення всієї системи медичних експертиз із зони компетенції міністерства охорони здоров’я в зону компетенції міністерства юстиції. Це необхідне, цивілізоване рішення.

Необхідні внутрішньосистемні зміни

  1. Жорстка і відкрита модернізація підготовки лікарів і медсестер. А для цього – жорсткий і об’єктивний відбір викладачів.
  2. Економічний аналіз діючої в країні системи охорони здоров’я.
    3. Визначення зон неефективності в системі. Мета – визначення ланок та інститутів, чиє існування (в першу чергу, бюджетне фінансування) має бути припинено.
  3. Стабілізація роботи персоналу міністерства охорони здоров’я, який давно потребує захисту від нескінченних політичних інтриг і суб’єктивних примх часто мінливих міністрів.
  4. Чесне, чітке визначення зони компетенції міністерства охорони здоров’я у зв’язку зі зміцненням інституту місцевого самоврядування.
  5. Введення обов’язкових і регулярних зустрічей керівників міністерства з компетентними журналістами і «притомними» профільними громадськими організаціями.
  6. Розміщення на сайті міністерства всіх без винятку документів, наказів про кадрові зміни, інформації про отримані міністерством грантів, фінансових звітів і т.п. Зрозуміло, без розголошення секретної інформації, яка цікавить всі без винятку закордонні розвідки.

Робота з населенням

  1. Про всі заплановані зміни в системі обов’язково повідомляти громадянам, використовуючи центральні та регіональні канали, сайти, газети. Такі можливості існують.
  2. Проводити соціологічні вимірювання ставлення громадян України до змін в системі, якості роботи медичної системи «на місцях», корупційної складової. Такі можливості існують і не вимагають великих фінансових вкладень. Тут традиційне перешкода – категоричне небажання керівництва міністерства бачити себе і результати своєї роботи в «дзеркалі».

***

Зрозуміло, список необхідних дій довший, ніж запропонованого нами тут. Я не настільки наївний, щоб не розуміти: політичної волі проводити подібні зміни немає ні у Президента, ні у законодавця, ні у Кабміну. На жаль, без такої цілеспрямованої модернізації реальних способів створити прийнятну систему громадської охорони здоров’я неможливо. Систему, зрозумілу населенню країни, ефективну і економічно виправдану – неможливо.

Будь-які розмови і патетичні вигуки про необхідність негайного впровадження страхової системи і т.п. – смішні і неспроможні. Якщо професійно неграмотний викладач готує настільки ж малокомпетентного лікаря, страхова модель не допоможе! Якщо міністерство охорони здоров’я вимагає негайного створення протоколів лікування, дійсно необхідних, але продовжує засвідчувати в якості ефективних всілякі фантастичні методи лікування шапочками, рамками, неперевіреним всерйоз зіллям і дельфінами, вам, громадяни України, сподіватися нема на що …

І останнє. Далеко не найважливіше. Хто повинен стати новим міністром охорони здоров’я? Пропоную такий портрет: жорсткий (не жорстокий), розумний і виразно впертий щоб говорити НІ своєму і зарубіжному начальству менеджер з економічною або юридичною освітою. Так-так, не лікар. Нас, лікарів, вчили лікувати конкретного пацієнта, а не хвору соціальну систему. Стать, вік, політичні переконання або їх відсутність ролі не грають. Як і віросповідання.

Ну, ось я, нарешті, і помріяв публічно. Від себе і від своїх поки безіменних колег. І ви, дорогі мої співгромадяни, мрійте. А раптом – здійсниться.
Семен Глузман
психіатр

Лівий Берег LB.ua
http://ukr.lb.ua/news/
18 квітня 2016