Опубліковано:

Прочитано у Фейсбуці. Емоційно. Варто кількох хвилин уваги.

33.2 Andreev

Живу в окупованому Донецьку. Уже два роки в окупації. Багато чого переосмислив, багато чого зрозумів.
Багатьох українців, які живуть в Україні, став сприймати як ідіотів, які істерично гублять державу. Причому в істерію впадають і цілком розумні люди. Якась епідемія …
Втомилися чи що? Чи не виправдалися надії на миттєве щастя, одним помахом пальців? Інфантили всі чи що?  Чудоочікувачі?)))

Що рятує державу, яка воює і протистоїть набагато сильнішому  ворогу?
Може врятувати лише єдність, яка показує ворогові, що його втрати будуть гігантськими, а єдність тих, хто чинять опір зломленою не буде.
Тоді ворог відступить. Тоді йому немає сенсу наступати.

Всякий прояв роздраю серед тих, що чинять опір, надає величезної сили агресору. Він розуміє, що потрібно ще трохи натиснути і ті, хто чинять опір здадуться або програють, розпавшись на шматки, гризучи і звинувачуючи один одного.

Довбанути українці-зрадофіли щосили працюють на Путлєра, хоча і не розуміють цього. Військові зусилля Путлєра  незначні в ефективності в порівнянні з тим руйнуванням держави, яке проводять очманілі зрадофіли-патріоти.

Я вам скажу, про що говорять ватники-сепари окупованого Донбасу.
Вони говорять про пиз**ць в Україні.
Вони радіють йому, і цей пиз**ць надає їм сили і впевненості у швидкій перемозі над хунтою, у встановленні і швидкому розширенні русского мира.

Будь-розбрат, скандал, невдача України, а їх безліч, і про них не втомлюються кричати українці, надають величезної сили сепарам.ВЕЛИЧЕЗНОЇ сили і радості.
Дають їм волю терпіти і чекати перемоги. Вони впевнені в перемозі. Українці самі дають їм цю впевненість.

Говорив з людьми в Донецьку, які до окупації і в думках не тримали щось проти України, а зараз на запитання – за кого ти? Відповідають – ні за кого.
Срач в Україні вивернув їм мізки. Вони не визнали ДНР, але і в жаху від бардачної України. Таких людей – багато-багато тисяч.

Згадайте, як вистояв СРСР у другій світовій.
Найпотужнішою пропагандою і створенням єдності, навіть ціною ламання через коліно і ціною злочинів. Ні найменшої критики влади. Інакше розстріл.

Якби не було цієї єдності, СРСР програв би через рік після початку війни.
А чи заслуговував  уряд СРСР поваги і єдності народу?
Уряд був злочинним, і кожна нормальна людина мусила ненавидіти такий уряд.
Ну і…?
Якби зненавиділи? Якби втратили єдність? Якби почали скидати?
Програли б війну. Швидко.

Не можна ПІД ЧАС ВІЙНИ виступати проти влади і вишукувати в ній недоліки і сурмити про ці недоліки, сіючи паніку серед народу. Втрачається воля до опору і одночасно надається величезна сила противнику.

Довбанутих патріотів-зрадофілов України, які валять владу, потрібно на рік відправляти пожити в окупації. Це дуже прочищає мізки. Зрозуміють, ЩО саме підтримує сепарів. Сепарів підтримує срач в Україні. Сепарів підтримують довбанути патріоти України, які кричать про зраду  і повалення влади.

Всі ці істеричні розбірки з корупцією, з офшорами, з виборами мерів-ригів, з не тими депутатами, з опоблоком і тому подібні дурниці  – це така незначна ху*ня, що про них смішно говорити, розуміючи справжні проблеми України – війну проти підлої Росії, в якій Путлєр основну ставку робить не так на військову силу Росії, оскільки не може її застосувати на повну потужність (заважає Захід), а на допомогу йому з боку довбанутих українських патріотів.

Путлєр і істеричні патріоти України діють ЗАОДНО.

На радість Путлєру. Істеричні патріоти України – це гвардія Путлєра, кращі з ЙОГО бійців, найшкідливіші і найнебезпечніші для України.

Якби українці не влаштували вселенський срач між собою, почавши гнобити владу з першої (з ПЕРШОЇ!) секунди, то про окупацію Донбасу не було б і мови.

Живильне середовище сепарів –  срач в Україні. Тільки через срач українців існує влада сепарів в лугандоні. Тільки завдяки срачу не йде з України і продовжує нагнітати напругу Путлєр. Він знає, що немає єдності, а значить, Україна хитається і йому достатньо лише розгойдувати її далі. Руками патріотів України.

Його основна мета – звалити руками українців Порошенка, підняти хвилю екстазу від цього в Росії і лугандоні, вдихнути цим подесятерені сили в сепарів, вселити віру в остаточну і швидку перемогу “руского міра” вже не тільки в лугандоні, але і в Новоросії – тобто у всіх східних і південних областях, і почати новий виток конфронтації в Україні для її остаточного знищення.

У цьому порятунок Путлєра від фізичної смерті. Ця мерзота люто бореться за своє життя, і щоб вижити, йому потрібно знищити Україну. Ось це треба зрозуміти, а не звертати увагу на дрібниці мирного життя в Україні.

Воєн без ідеології не буває, воєн без пропаганди не буває.
Українці знищують свою державу власними руками, даючи поживу для пропаганди сепарам і Росії.

На жаль, майже ніхто в Україні не зрозумів, що йде війна. Розуміють це одиниці, ну може 10% населення, хоча думаю, що значно менше. Решта НЕ ЗНАЮТЬ, НЕ РОЗУМІЮТЬ, що Україна зазнала нападу Росії, і що її намагаються знищити. Вони живуть мирним життям і все вимірюють в рамках мирного життя. Вони лише говорять, що знають про війну, насправді зовсім не розуміючи цього. А ось коли не знають про війну, тоді ниють про побутові проблеми, про корупцію та інші абсолютні нісенітниці під час війни.

Під час воєн існують пріоритети.
Головний пріоритет – перемога.
Решта – третьорядні дрібниці.
Перемога без єдності і без підтримки влади неможлива.
Той, хто бореться проти влади під час війни, навіть проти злочинної влади типу сталінської, як було в СРСР, той допомагає ворогові перемогти.

Я розумію, що кричу в перезбуджені мізки зрадофілов-патріотів і почутий не буду, а вже тим більше не буду зрозумілий. Швидше за все, у відповідь почую обурення.
Але хоча б дізнаєтеся правду про себе. Можливо, з часом, щось почнете розуміти. Аби тільки не на шматках України. Я живу в такому відірваному шматку і багато чого зрозумів.

До речі, спокійна, конструктивна критика влади і спокійна пропозиція інших дій, без криків про третій Майдані, без криків про зраду і імпічмент, зовсім не забороняється і не є руйнівною.
Все спокійне корисно, все істеричне шкідливо.
Важливо позбутися істерики і від суцільного потоку негативу, який губить надію і пригнічує волю, і який живить сили сепарів.

Важливо, щоб на один негативний факт наводилося десять позитивних. Якщо їх немає, то і негативний факт вказувати не можна – він не просто негативним стане, а руйнівним. Під час війни не показують свої уразливості, туди негайно буде завдано удару, і дрібна вразливість перетвориться на величезний гнійник, що постійно роздирається ворогом.

Важливо показати Путлєру і сепарам, що ми спокійно, в конструктивній дискусії шукаємо правильний шлях розвитку, підтримуючи владу, хоча і критикуючи її помилки, наставляючи на шлях істинний. Якщо не можемо спокійно і конструктивно критикувати, значить треба мовчати. Після перемоги зможемо сказати все, що накипіло.

Приклад розумної поведінки показує наш фейсбучний колега Олег Пономар. Рекомендую читати його публікації для заспокоєння нервів і для навчання правильній поведінці під час війни.
Повалення Порошенка додало б потужний імпульс антиукраїнської істерії в Росії і лугандоні. Вони сприймуть це як свою величезну перемогу. Вони розтрублять про неї, і будуть сурмити місяцями, розігріваючи вату.
Вони поставлять перед собою нові далекосяжні плани з упевненістю їх швидкого досягнення. Даєш Новоросію розміром в пів України !!!
Вийшло одне, значить вийде і друге … і десяте …
У них буде ейфорія і удесятирення сил. І цю удесятирену силу доведеться стримувати на фронті, розплачуючись життям тисяч українців.
А вже який заряд ватності отримають мізки росіян і сепарів навіть уявити важко.

В Україні йде війна … не допомагайте Путлєру, він піде до кінця, рятуючи своє життя. Цілком можливо, що справжні біди в Україні ще навіть не починалися, і українці своїми руками можуть створити справжню біду.

Путлєр нікчема, Україну можуть погубити тільки українці. Такий суїцидний досвід у нас є. У наших предків-ідіотів. Починаючи з князів, продовжуючи гетьманами, закінчуючи українцями столітньої давності, які сралися.
Треба б вчитися і не повторювати страшних помилок.

Чи і ми ідіоти?
Що заслуговуємо, те і буде.
Життя, за великим рахунком, справедливе. Стосовно окремих людей воно буває несправедливим, а щодо народів завжди справедливе.

Переклад  з російської

 Андрей Андреев

Facebook

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=257220164614056&id=100009782230780

07 квітня 2016