Опубліковано:

Привид популізму блукає Європою

26.1 Blind

На референдумі 6 квітня голландці керувалися стереотипами та емоціями щодо «чужинців», гастарбайтерів, жебракуватої і злочинної України, бюрократичного ЄС та інших абстрактних образів та уявлень. Результати референдуму в Нідерландах можна сміливо назвати тріумфом євроскептицизму та популізму.

Вже сьогодні міністр закордонних справ Литви Лінкявічус, коментуючи результати референдуму в Нідерландах щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, заявив, що «Україна стала знаряддям для вираження антиєвропейських емоцій… Більшість голландців не дуже зрозуміли, за що голосують».

Але буде справедливим сказати, що проведення аналогічного референдуму щодо асоціації з нашою країною, наприклад, у Греції, Чехії, Великобританії або навіть Франції цілком могло б мати подібні результати. І причина тут не в Україні: голландці голосували проти об’єднаної Європи в особі європейських інституцій, проти іммігрантів, проти субсидування маловідомої бідної східноєвропейської країни і «за все хороше старе і проти поганого нового».

Масштабні виклики, які постали перед Старою Європою за останні роки (іммігрантська криза, криза Єврозони та невдоволення економічною політикою розширення ЄС та «євроконституція»), оголили старі націоналістичні та ізоляціоністські комплекси європейців та проросли на місці традиційного пасивного відношення до політики. Як справедливо зазначив Віталій Єреміца, «популістсько-націоналістичні політики Європи перетягують на свій бік все більше виборців». А такими політичними силами є євроскептики, праві та ліві «друзі Путіна», які традиційно знаходилися обабіч політичного життя континенту. І їхня зростаюча популярність – безпосередня загроза об’єднаній Європі та євроінтеграції нашої країни.

Прикладом є зростання рейтингу «Національного фронту» Марі Ле Пен у Франції, «Партії свободи» Ґерта Вілдерса у Нідерландах. Популісти і євроскептики завойовують виборців і у Великобританії, Італії, Норвегії, Латвії та Естонії. У Німеччині та Австрії у публічних дискусіях також все активніше лунають антиіммігрантські гасла. Цікавим є випадок Словаччини, де нещодавно уряд сформували християнські демократи разом з ксенофобами. Навіть у сусідній Польщі експерти відзначають популістські та авторитарні ініціативи чинного уряду на чолі з «Правом і справедливістю».

Зрештою, популізм – це біда не тільки ЄС. У США останні місяці також завойовує шалену популярність ексцентричний мільярдер, любитель міцних виразів і популістських рішень республіканець Дональд Трамп. Він має прості рецепти всіх суспільних та політичних проблем Америки, як-от карати лікарів за аборти, видворяти мексиканців з країни, побудувати стіну на кордоні з Мексикою, заборонити в’їзд у США мусульманам, вирішити всі проблеми з Путіном тощо.

У чому ж секрет успіху популістських політиків? Страх людей перед нечуваною міграцією, тероризмом, збіднінням призводять до того, що виборці «ловляться на гачок» тих політичних сил, що, виходячи за рамки здорового глузду, обіцяють їм «золоті гори» в короткі терміни і з мінімальними затратами. Експерти стверджують, що, окрім браку безпеки та відсутності чіткого бачення майбутнього, прислухатися до популістів виборців примушують побоювання перед змінами та пошуки легких рішень, які на перший погляд пропонують радикали.

Який урок з цього всього для України? Нам теж не меншою мірою загрожує політичний популізм і сліпа віра у політичні лозунги та емоційні голосування. Окремі наші радикальні партії та націоналістичні політики на хвилі урядової критики пропонують «всю владу на вила», зниження комунальних тарифів, підняття зарплат та пенсій, оголошення військового стану, розрив дипвідносин та повну заборону торгівлі з Росією тощо.

За словами політолога Антона Шеховцова, «популізм небезпечний тим, що популісти не можуть виконати своїх обіцянок, і вони не вміють керувати країнами». З цими словами важко не погодитися. Справді, популісти різних партій та забарвлень із простими гаслами дуже привабливі в опозиції, але коли справа доходить до реального керування державою, вони виявляють свою неспроможність.

І тут ще однією небезпечною загрозою постає вплив популістів на суспільство і політику загалом: тобто, коли мейнстрімні партії починають переймати риторику популістів. Як наслідок, країна топчеться на місці, змушена боротися із вітряками та прикривати застарілі комплекси.

Віталій Маркович

Аналітик, аспірант ЛНУ імені Івана Франка,

президент ГО “Нова спільнота”

Лівий Берег

7 квітня 2016

http://blogs.lb.ua