Опубліковано:

Визнати ДНР і ЛНР в Україні – все одно, що випити отруту, – Джеймс Шерр

ШЕР

Британський політолог прогнозує, що нове загострення на Донбасі почнеться восени, перед виборами в РФ

Виведення російських військ з Сирії – це частина стратегічного плану президента Росії Владіміра Путіна, розрахованого на те, щоб відвернути увагу від підготовки чергової ескалації конфлікту на Донбасі. Нове загострення на сході України відбудеться у вересні або жовтні, напередодні або під час виборів до Державної думи. Про це розповів в кулуарах міжнародної конференції Центру Разумкова «Управління в секторі безпеки і оборони: роль демократичних інститутів і кращі міжнародні практики» британський політолог, науковий співробітник Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House ДЖЕЙМС ШЕРР.

 Однією з найрезонансніших новин цього тижня стало рішення президента РФ Владіміра Путіна почати виведення російського військового контингенту з Сирії. Що, по-вашому, може стояти за цим?

Я думаю, що цей крок розрахований на те, щоб ще більше розколоти єдність Заходу. Щоб застерегти міжнародне співтовариство від можливих «провокаційних кроків», включаючи продовження санкцій. Крім того, Москва розраховує, що після такої заяви Захід посилить свій тиск на Україну в плані виконання Києвом Мінських домовленостей в їх кремлівській інтерпретації. Я не буду стверджувати, що все це спрацює. Але подібна заява може бути частиною стратегічного плану, спрямованого приховати підготовку масштабного наступу на Україну або якийсь інший регіон.

Багато експертів дійсно пов’язують рішення Путіна щодо Сирії з загрозою для України. Нібито тепер Москва зможе повністю сконцентруватися на Донбасі. Що стосовно цього думаєте ви?

Поки що надто рано говорити про те, що Росія виводить з Сирії, а що залишає в цій країні. Нам відомо, що в Сирії у РФ є сухопутні війська, в тому числі – сили спеціального призначення ГРУ, військово-морські та повітряні сили. Але нам невідомо, що саме збираються виводити. Є лише заява глави Кремля і фотографії вильоту літаків. А сподіватися на обіцянки Путіна взагалі не можна. Протягом останніх двох років всі його висловлювання про те, де розміщені і що роблять російські збройні сили, були цілеспрямовано суперечливими і збивають з пантелику.

Особливо з урахуванням того, що Москва зберігає за собою авіабазу в Латакії, а також морську базу в Тартусі…

 Звичайно. Особисто я був би дуже здивований, якби Росія вивела звідти значну частину свого контингенту. Тому що збереження баз в Сирії дозволить РФ дуже швидко розгорнути додаткові сили в регіоні. Крім того, я вважаю, що прямого зв’язку між російськими військами в Сирії і можливою ​​широкомасштабною операцією на Донбасі немає. У зв’язку з цим потрібно думати не тільки про те, що Кремль зробить атаку на сході України, схожу на всі попередні, але також про те, що задіяні можуть бути військово-морські сили РФ, розташовані в Криму. Особливо, якщо метою буде захоплення Маріуполя.

 Тобто, ви згодні з думкою, що зараз Крим перетворюють на багатофункціональну військову базу?

Так і є. Зараз Крим практично став суцільним військовим комплексом, у якого є одне незручне місце, – там живуть цивільні люди.

 Який ваш прогноз про подальший розвиток ситуації на Донбасі?

Я вважаю, що потрібно дуже серйозно розглядати можливість ескалації на сході України. По-іншому тут не скажеш.

Чи можна говорити про конкретні дати цього можливого наступу?

На мою думку, найнебезпечнішим періодом буде час напередодні виборів в Росії цього року (18 вересня 2016 року в РФ відбудеться Єдиний день голосування). Крім того, ескалація можлива одночасно з виборами або ж незадовго після їх проведення. Тому що на вересень і жовтень в Росії вже заплановані масштабні військові навчання різних видів військ. Зазвичай РФ проводить свої наступальні операції саме під прикриттям таких військових навчань. У питанні часу не потрібно прагнути до дуже чіткого прогнозу. Необхідно зрозуміти, що існуючий статус-кво не збережеться. Про це свідчить низка політичних факторів.

Яких саме факторів і які цілі ставитиме Кремль в ході нового наступу?

Перша мета – Кремлю дуже хочеться продемонструвати своїм виборцям те, наскільки ефективною є зовнішня політика Москви. Путін захоче підвищити рівень своєї підтримки серед населення країни. Тому що нинішнє економічне становище росіян змушує їх задуматися про політику. Люди люблять Путіна, але не «Єдіную Росію». За кілька місяців до виборів Європейський Союз має прийняти рішення про санкції щодо РФ. Якщо їх не продовжать, Москва переконається в розколі єдності ЄС. Це дасть сигнал Кремлю, що у відносинах із Заходом не потрібно нічого змінювати, а можна, навпаки, ще більше гнути свою лінію. Якщо ж обмежувальні заходи продовжать, то Москва піде на ескалацію в Україні, щоб показати, що санкції ніяк не впливають на її політику.

 Чи є якась інша мета у Росії в нагнітанні ситуації на Донбасі?

Так, Москва захоче показати Заходу, що міжнародне співтовариство настільки ж слабке в політичному плані, як Росія в економічному. Зараз не можна говорити про єдність Заходу. На ньому висить багато проблем, які турбують його набагато більше, ніж РФ. Це дасть Росії можливість продемонструвати міжнародному товариству, що його політика в плані санкцій є неефективною і не може змінити політичний курс Кремля.

Що, на вашу думку, є найкращим способом врегулювання ситуації на сході України для самого Києва?

Найкраще буде, коли Захід нарешті реально подивиться на речі і зрозуміє, що Росія не збирається виконувати Мінські угоди. Це дозволить припинити тиск на президента Порошенка і змінити риторику на повну підтримку.

 Якими методами цього можна досягти?

 Політичними. Заявами, повідомленнями і так далі. Сьогодні Росія спостерігає за тим, як Штайнмаєр тисне на Порошенка, щоб змусити піти на величезні поступки. Але насправді нам всім потрібно виступити єдиним фронтом: виступити проти РФ і заявити про свою єдність. «Ви (Путін) неодноразово порушили Мінські угоди, а на міжнародних зустрічах, як з Джоном Керрі, ви продемонстрували, що не налаштовані їх виконувати. Тому ми повністю стаємо на бік України і зараз розглянемо питання про те, як більше допомогти цій країні», – ось, що потрібно зробити зараз. Це зіб’є з пантелику Росію, яка не звикла до такого прояву характеру з боку Заходу.

 Що потрібно зробити Києву, щоб переконати міжнародне товариство піти на такий крок?

 Я думаю, що тут не дуже багато залежить від Києва. Або ж Захід отямиться, або ж ні. Я не розповідаю вам про те, що трапиться. Я говорю про те, що має трапитись. На мою думку, Порошенку необхідно говорити про ті речі, які я перерахував раніше.

Так чи інакше, він про це говорить …

Так, але проблема полягає в тому, що Порошенко і Яценюк втратили на Заході кредит довіри, який у них був раніше. Якщо Росія дійсно піде на новий наступ в Україну, то було б дуже добре, якби при владі в Україні була б хоч одна людина, якій Захід довіряє. Тому що Порошенко може виступати зі зверненнями, але його можуть не почути. Проблема в людях, які його слухають. Так що, якщо ви хочете дізнатися мій прогноз, то я вважаю, що нас чекає чергова катастрофа, в яку усіх затягне з новою силою. Причому вона виникне абсолютно несподівано. Києву потрібно провести попередню роботу, щоб це, як мінімум, не було несподіванкою.

 Продовжуючи тему прогнозів, що ви можете сказати про перспективи реінтеграції Донбасу у склад України?

На мою думку, Україна не зацікавлена ​​в тому, щоб цей процес почався до того, як в країні пройдуть необхідні реформи. Ці два формування (самопроголошені ДНР і ЛНР) зруйновані не тільки фізично, а й соціально та інституційно. Тому, якщо раптом станеться диво і Росія скаже «Забирайте їх собі», то прийняти їх для України буде те ж саме, що випити отруту. Що Київ робитиме з цими збройними формуваннями? Це не прийнятно. Але й відмовлятися від окупованої частини Донбасу не можна. Ось чому внутрішні перетворення в Україні настільки важливі. Якщо реформи пройдуть за п’ять років, можна буде говорити про можливість реінтеграції. Це дасть підстави Заходу надати Києву серйозну економічну підтримку. Сьогодні Захід не поспішає давати Україні гроші, бо знає, що половину з них вкрадуть.

Бесіду вів Артем Дехтяренко

Незалежний культурологічний часопис «Ї»

www.ji-magazine.lviv.ua